ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2002 Справа N 12335/5-16/1750Х
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.,
суддів: Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому ВАТ “Харківавтотранс”
судовому засіданні в м.
Києві касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 28.01.02
у справі
за позовом ЗАТ “Управління матеріально-
технічного забезпечення
“Енергокомплект”
до ВАТ “Харківавтотранс”
Про стягнення сум
УСТАНОВИВ:
У червні 2001 року ЗАТ “Управління матеріально-технічного
забезпечення “Енергокомплект” звернулося до суду з позовною
заявою до ВАТ “Харківавтотранс”, в якій, посилаючись на
неналежне виконання відповідачем договору № 6Д-35/97 від
08.08.97, просило стягнути з останнього суму заборгованості в
розмірі 16605,83 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.01
(суддя Здоровко Л.М.) у позові відмовлено.
ЗАТ “Управління матеріально-технічного забезпечення
“Енергокомплект оскаржило зазначене рішення суду в апеляційному
порядку.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
28.01.02 (судді: Демченко В.О., Такмаков Ю.В., Олійник В.Ф.)
апеляційну скаргу позивача було задоволено, рішення суду першої
інстанції скасовано, стягнуто з відповідача на користь позивача
борг у сумі 9837,00 грн., індекс інфляції в сумі 3606,24 грн.,
пеню в сумі 2670,74 грн. та штраф у розмірі 491,85 грн.
У касаційній скарзі відповідач просить постанову апеляційної
інстанції скасувати, рішення господарського суду першої
інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що судом другої
інстанції неправильно застосовано норми матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст.ст. 4, 164 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права
і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з
угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не
суперечать.
Зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акта
планування, договору, а при відсутності таких вказівок —
відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом, передбаченим ст. 76 наведеного Кодексу,
перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення
права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа
дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як видно з матеріалів справи, між сторонами був укладений
договір № 6Д-35/97 від 08.08.97 на реалізацію відповідачем
виготовленої позивачем продукції (а.с. 16—17).
Вирішуючи спір, суд другої інстанції виходив з того, що
позивачем строк позовної давності не пропущено, виходячи при
цьому зі строку дії договору до 31.12.98.
Разом з тим, суд другої інстанції не звернув увагу, чи міг сам
по собі строк дії договору вважатись відправним у відліку строку
позовної давності, при тому, що умовами договору було
передбачене відвантаження продукції після попередньої оплати, а
за домовленістю сторін можлива видача продукції після часткової
передоплати або на реалізацію (п. 3.1 договору).
При цьому суд першої та другої інстанції, у порушення вимог
процесуального права (ст.ст. 32—34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
),
не з'ясували до кінця як обставин виконання вказаного пункту
цієї угоди, так і питання правової природи укладеного договору.
Крім того, як видно з матеріалів справи, спір між сторонами щодо
основної суми боргу було вирішено ними у позасудовому порядку:
відповідачем було визнано претензію на суму основного боргу і
порядок стягнення її вирішувався відповідно до діючої на той час
ст. 8 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суди на зазначене також уваги не звернули, як і не врахували, чи
могла бути основна сума боргу предметом судового розгляду, що
впливає також на визначення періоду нарахування та перебігу
строку позовної давності щодо інфляційних сум, пені і штрафу (в
разі їх доведеності), а звідси — обґрунтованості заявленої суми
до стягнення.
За таких обставин, коли судом не було з'ясовано дійсні обставини
справи, що вплинуло на їх правильну юридичну оцінку,
застосування норм матеріального права, а тому ухвалені судові
рішення визнати законними і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід враховувати наведене, повно
з'ясувати дійсні обставини справи і в залежності від
встановленого та вимог матеріального та процесуального права
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну ВАТ “Харківавтотранс” задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
28.01.02 та рішення господарського суду Харківської області від
19.11.01 скасувати і справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук