ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2002 Справа N 11/500-3/1/561-2/4/656
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.,
суддів: Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому ТОВ “Прогрес” та ФГ “Іваново”
судовому засіданні в м.
Києві касаційні скарги
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 30.04.02
у справі
за позовом ФГ “Іваново”
до ТОВ “Прогрес”
Про повернення майна
УСТАНОВИВ:
У березні 2000 року ФГ “Іваново” звернулося до суду з позовною
заявою до ТОВ “Прогрес”, посилаючись на ст.ст. 161, 162, 165,
203, 212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, просило зобов'язати відповідача
повернути пшеницю — 14920 кг на суму 4774,4 грн., дизпаливо на
суму 1938,0 грн. та іншу сільгосппродукцію і матеріальні
цінності.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області
від 26.11.01 (суддя Мельниченко І.Ф.) у позові відмовлено.
ФГ “Іваново”, не погоджуючись із вказаним рішенням суду,
оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.04.02 (судді: Ясир Л.О., Прудников В.В., Ільєнко Т.В.)
апеляційну скаргу позивача задоволено частково: рішення суду
змінено, з відповідача на користь позивача стягнуто 38574 кг
озимої пшениці, 10800 кг проса, 1140 л дизельного палива, в
решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.02
скасувати, рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 26.11.01 залишити без змін, посилаючись на те, що судом
другої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права.
Позивач у касаційній скарзі ставить також питання про скасування
постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у
задоволенні решти позову, посилаючись у свою чергу на
недотримання судом другої інстанції норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
подані касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами та доповненнями)
мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні та
відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та
інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких
визначені права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
За приписом ст.ст. 4, 151 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права
та обов'язки виникають із угод, передбачених законом, а також із
угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не
суперечать.
В силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на
користь іншої особи (кредитора) певну дію, а кредитор має право
вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи з вимог зазначених правових норм, предмет доказування в
даній справі становлять обставини щодо наявності між сторонами
зобов'язання, підстави його виникнення, його виду та змісту.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався, зокрема, на
цілий ряд договорів, накладних.
Судом, у порушення норм процесуального права — ст.ст. 32—34, 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не було з'ясовано правової природи цих
договорів, як і правовідносин, пов'язаних із видачею накладних,
що має суттєве значення для вирішення питання правильного
застосування норм матеріального права.
В ухвалених же судових рішеннях відсутнє посилання на
законодавство, на підставі якого вирішувався спір по суті.
Суду слід було з'ясувати також і те, з яких зобов'язань (при їх
доведеності) і конкретно які матеріальні цінності було заявлено
позивачем до витребування.
Більш ретельній перевірці підлягають і обставини, які випливають
з вимог ст.ст. 71, 80, 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Таким чином, при ухваленні судових рішень не було з'ясовано
належним чином дійсних обставин справи, що вплинуло на їх
правильну юридичну оцінку, застосування норм матеріального
права, тому визнати їх законними та обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, повно
з'ясувати дійсні обставини справи і вирішити спір відповідно до
встановленого та вимог закону.
З огляду ж обставин, наведених сторонами, їх клопотання про
відновлення процесуального строку підлягають задоволенню.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 53, 111-5, 111-7, 111-
9—111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України суд
П О С Т А Н О В И В:
Відновити ТОВ “Прогрес” та ФГ “Іваново” процесуальний строк для
подання касаційних скарг.
Касаційні скарги ТОВ “Прогрес” та ФГ “Іваново” задовольнити
частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.04.02 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 26.11.01 скасувати і передати справу на новий
розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук