ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.2002 Справа N 17-3-23/02-106
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Уліцького А.М.
За участю представника відповідача
Комаха О.В., довіреність №
12148/10 від 05.06.2002
розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства науково-
виробничої фірми “Гармонія”
на постанову від 14.05.2002 Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 17-3-23/02-106 господарського
суду Одеської області
за позовом дочірнього підприємства науково-
виробничої фірми “Гармонія”
До Державної податкової інспекції у
Іллічівському районі м. Одеси
Управління Державного
казначейства в Одеській області
Про повернення із держбюджету бюджетної заборгованості по
податку на додану вартість в сумі 97874 грн.
В С Т А Н О В И В :
При розгляді справи в судовому засіданні оголошувалась перерва з
23.07.2002 до 30.07.2002р.
В січні 2002 року дочірнє підприємство науково-виробничої фірми
“Гармонія” пред'явило в суді позов до Державної податкової
інспекції у Іллічівському районі м. Одеси про зобов'язання
надати Державному казначейству в Одеській області висновок для
повернення позивачу з державного бюджету України бюджетну
заборгованість по податку на додану вартість по податковим
деклараціям з ПДВ за червень-липень 2001 року на суму 97874
грн., а управління Державного казначейства в Одеській області
зобов'язати повернути з державного бюджету заборгованість по ПДВ
на суму 97874 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2002
позов задоволено.
Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Іллічівському районі
м. Одеси надати управлінню Державного казначейства в Одеській
області висновок про бюджетне відшкодування з державного бюджету
України НВФ “Гармонія” у вигляді ДП податку на додану вартість у
сумі 97874 грн.
Зобов'язано управління державного казначейства в Одеській
області повернути по висновку ДПІ у Іллічівському районі м.
Одеси НВФ “Гармонія” у вигляді ДП бюджетну заборгованість на
загальну суму 97874 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
14.05.2002 ( судді Величко Т.А. – головуючий, Коваль Ю.М.,
Жукова А.М., рішення скасовано і позов залишено без розгляду.
Скасовуючи рішення і залишаючи позов без розгляду судова
інстанція виходила з того, що позовна заява не відповідає
вимогам ст. 54 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки підписана неуповноваженою особою позивача
або його представником.
Як на підставу прийняття такого рішення суд послався на заяву
Ластова А.І., підпис якого нотаріально засвідчено, в якій
вказано, що ніякого відношення до ДП НВФ “Гармонія” він не має,
документи підписані від його імені та виписані довіреності на
представництво інтересів ДП НВФ “Гармонія” просить вважати
недійсними, він їх не складав, не підписував, нікому не доручав
діями від його імені.
В касаційній скарзі, яка підписана від імені дочірнього
підприємства науково-виробничої фірми “Гармонія” директором
Ластовим А.Г. і підпис якого нотаріально засвідчено, позивач
просить постанову Одеського апеляційного господарського суду
скасувати, а рішення господарського суду Одеської області
залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційним судом
застосовані ст. 54, п. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, які не
підлягали застосуванню.
Заява, яка покладена в основу прийняття постанови апеляційного
суду, написана вимушено під тиском з боку УДПА в Одеській
області.
Він є директором і підписував усі документи, в тому числі і
позовну заяву, доручення на ведення справ у суді.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну
оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення господарського суду, яким було задоволено
позов ДП НВФ “Гармонія” і залишаючи його без розгляду,
апеляційний господарський суд врахував обставини, які були
вказані в заяві Ластова А.І. від 23.03.2002, підпис його на якій
нотаріально засвідчено.
В касаційній скарзі позивача, на якій підпис Ластова А.І. також
29.05.2002 нотаріально засвідчено, що він відмовляється від
обставин, які викладені в заяві 23.03.2002 і які стали підставою
прийняття постанови апеляційним господарським судом.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає, що
постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.
Як було встановлено господарським судом Одеської області за
наслідками господарської діяльності у червні-липні 2001 року у
позивача різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та
сумою податкового кредиту має від'ємне значення і відповідно до
п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню платнику з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації.
Вищезгадана різниця у розмірі 97874 грн. не була у встановлений
строк позивачу відшкодована.
Примусовий порядок відшкодування коштів бюджету визначений п. п.
7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Частиною 5 п. п. 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що платник податку має
право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутися з позовом про стягнення коштів з
бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб,
винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених
податків.
Оскільки вищенаведеною нормою Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено
спосіб, у який платник податку може звернутися до суду за
захистом свого порушеного права, то рішення господарського суду
про зобов'язання податкову інспекцію надати висновок про
відшкодування коштів бюджету і на його підставі відшкодувати
від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань і податкового
кредиту, є помилковим і прийнятим з порушенням норм
матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
ретельно з'ясувати вимоги позивача і вирішити спір у
відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу дочірнього підприємства науково-виробничої
фірми “Гармонія” задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
14.05.2002 та рішення від 11.03.2002 господарського суду
Одеської області у справі № 17-3-23/02-106 скасувати, справу
направити на новий розгляд до господарського суду Одеської
області.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
А.Уліцький