Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

                 ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2002

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:

за участю представників сторін:

від позивача присутні

від відповідача не з'явився

розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу

Регіонального відділення Фонду Державного майна України по З-зькій

області  на  рішення  від  ХХ.ХХ.2002  господарського суду З-зької

області у справі № 000

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України

по Запорізькій області

до ТОВ "ХХХ"

про стягнення 6504,82 грн. та розірвання договору оренди

                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського  суду  Запорізької  області від ХХ.ХХ.2002

позов задоволене.

Достроково розірвано  договір  оренди  нежитлових  приміщень   від

ХХ.ХХ.2002   в  цокольному  поверсі  буд.  №  1  по  вул.  П-ка  в

М.Запоріжжі.

Стягнуто з ТОВ "ХХХ" 8954 грн.53 коп.  заборгованості по  орендній

платі.

В позові  про  стягнення пені за несвоєчасну оплату орендної плати

відмовлено з тих  підстав,  що  п.3.6  договору  оренди,  відносно

сплати  пені  за  несвоєчасні  орендні  платежі  не  є  таким,  що

встановлює договірну відповідальність за прострочку цих платежів.

У поданій касаційній скарзі позивач зазначає,  що при укладенні  1

спірного договору оренди сторони в п.3.6 узгодили відповідальність

за 1 несвоєчасне проведення орендних платежів і,  в зв'язку з цим,

в цій частині договір оренди слід вважати таким, що укладений.

Скаржник просить  скасувати  рішення господарського суду в частині

відмови в стягнення з відповідача  пені  в  сумі  614,41  грн.  та

задовольнити його позовні вимоги.

Судова колегія  перевіривши  наявні матеріали (фактичні обставини)

справи на предмет їх юридичної  оцінки  Запорізьким  господарським

судом  дійшла  до  висновку  про  відсутність правових підстав для

задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно з  ст.1  Закону  України   "Про   відповідальність   за

несвоєчасне   виконання   грошових  зобов'язань"  від  22.11.96  №

543/96-ВР ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
          платники  грошових  коштів  сплачують  на

користь  одержувачів  цих  коштів  за  прострочку  платежу  пеню в

розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже Закон передбачає  визначення  сторонами  конкретного  розміру

пені за невиконання грошових зобов'язань при укладенні угод.

В п.3.6  укладеної  сторонами  угоди  №  4  від ХХ.ХХ.2000 сторони

передбачили таку пеню в  розмірі  ста  двадцяти  відсотків  річних

облікової ставки Національного банку від суми недоплати.

Облікова ставка   Національного   банку  України  не  є  постійною

величиною, а періодично змінюється і, в зв'язку з цим, зміст п.3.6

вказаного  договору  суд  правомірно визнав таким,  що не визначає

конкретного  розміру  пені,  яка  підлягає  стягненню  з  орендаря

(відповідача   по  справі)  в  разі  несвоєчасного  виконання  ним

грошового зобов'язання.

Зазначене свідчить про відсутність факту  порушення  господарським

судом  матеріального  права  при  ухваленні оспорюваного позивачем

рішення,  а доводи касаційної  скарги  такими,  що  спростовуються

вищевикладеним.

Керуючись ст.ст.111-5,   111-7,   111-9,   111-11   Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд -

                           ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Запорізької області від  ХХ.ХХ.2002  у

справі  № 000 залишити без змін,  а касаційну скаргу Регіонального

відділення Фонду Державного майна України по З-зькій  області  без

задоволення.