ВИЩИЙ господарський СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2002 Справа N 6/121
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Грека М.Б.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Стахановський вагонобудівний завод” на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від.12.02.2002р.
у справі № 6/121 господарського суду Луганської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Данапріс”
до Відкритого акціонерного товариства
“Стахановський вагонобудівний завод”
про стягнення 232202грн.
за участю представників:
ТОВ “Данапріс” – Науменко С.В. за дов. № 48 від 01.07.2002р.;
ВАТ “Стахановський вагонобудівний завод” – Оніщенко А.В. за дов.
від 24.04.2001р. № 990
У судовому засіданні з 22.07. по 29.07.2002р. оголошувалась
перерва.
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Данапріс” звернулося до
арбітражного суду Луганської області з заявою про стягнення з
Відкритого акціонерного товариства “Стахановський вагонобудівний
завод” 232202грн. пені, нарахованої у період з 28.08.97р. по
03.02.98р. за невиконання зобов’язань відповідачем за договором
№ 10-97 від 28.02.97р. (а.с.2-4), яка прийнята до провадження
ухвалою від 15.04.98р. (1т а.с.1).
Ухвалою арбітражного суду Луганської області від 05.05.98р.
провадження у даній справі зупинено, у зв’язку з порушенням
арбітражним судом Луганської області провадження у справі про
банкрутство ВАТ “Стахановський вагонобудівний завод”, (1т.
а.с.32) і відновлено ухвалою господарського суду Луганської
області від 15.10.2001р. (1т. а.с.48).
До вирішення даного спору по суті заявлених вимог, відповідач
звернувся з зустрічним позовом про визнання недійним договору №
10-97 від 28.07.97р., посилаючись на те, що даний договір
укладено без мети створити юридичні наслідки (мнима угода) (1т
а.с.67-68). Поданий зустрічний позов прийнято судом до спільного
розгляду з первісним ухвалою від 27.11.2001р. (1т. а.с.128).
Крім того, відповідно до поданої ТОВ “Данапріс” заяви від
21.12.2001р. ним збільшено заявлені позовні вимоги. Так, позивач
просить стягнути з відповідача 442961,30грн. пені, нарахованої у
період з 14.10.97р. по 15.04.98р. (1т. а.с.213-215). Зазначена
заява не прийнята судом з огляду на неподання ТОВ “Данапріс”
доказів сплати державного мита.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.12.2001р.
заявлені вимоги задоволено частково. Відповідно до рішення суду
з ВАТ “Стахановський вагонобудівний завод” на користь ТОВ
“Данапріс” стягнуто 137886грн. пені, в іншій частині позову
відмовлено (1т. а.с.220).
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції
виходив з того, що відповідачем не виконані у встановлений строк
взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим вимоги позивача щодо
стягнення пені обґрунтовані, але підлягають задоволенню у межах
строків позовної давності. У задоволенні зустрічного позову
відмовлено з посиланням на те, що відповідачем не надані докази
того, що спірний договір укладено без наміру створити юридичні
наслідки і дійсність спірного договору встановлена у справі про
банкрутство ВАТ “Стаханівський вагонобудівний завод”.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
12.02.2002р. прийняте у справі рішення скасовано, заявлені
позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а у задоволенні
зустрічного позову відмовлено. При цьому, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що:
- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у прийнятті
заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки додаткові
вимоги сплачуються по ставці державного мита, яка діє на момент
заявлення вимог і крім того, відповідно до ст. 46 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, недоплачена сума мита може бути стягнута з
позивача, якщо вона не сплачена ним при поданні такої заяви;
- позивачем не надано доказів укладення спірної угоди без
наміру створити юридичні наслідки.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ВАТ
“Стаханівський вагонобудівний завод” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить її
скасувати, припинивши провадження у справі. У поданій касаційній
скарзі скаржник посилається на те, що судом апеляційної
інстанції:
- в порушення вимог ст.ст. 53,93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
необґрунтовано відновлено строк для подання апеляційної скарги;
- не перевірено розрахунок пені;
- не застосовано п. 5 ст. 31 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, відповідно до якої заявлені після закінчення
встановленого строку для їх пред’явлення вимоги не підлягають
розгляду і вважаються погашеними.
Позивач у справі – ТОВ “Данапріс” у відзиві на касаційну скаргу,
вважаючи її доводи безпідставними, а прийняту у справі постанову
законною і обґрунтованою, просить залишити касаційну скаргу без
задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 58 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, недійсною є угода,
укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні
наслідки (мнима угода)
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції при
вирішенні даного спору по суті, 28.02.1997р. сторонами у справі
- ТОВ “Данапріс” та ТОВ “Стахановський вагонобудівний завод”
укладено договір № 10-97. Дійсність вказаної двосторонньої угоди
є предметом спору за зустрічним позовом.
В силу ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що ВАТ “Стахановський вагонобудівний завод” не довів
того, що вказана угода є мнимою, судом апеляційної інстанції
обгрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічних вимог щодо
визнання її з цих підстав недійсною.
Згідно ст.ст. 161,162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк,
зокрема, відповідно до вказівок договору; одностороння відмова
від виконання зобов'язання, за загальними правилами, не
допускається.
Арбітражним судом Луганської області при розгляді поданої ТОВ
“Данапріс” заяви з майновими вимогами до ВАТ “Стаханівський
вагонобудівний завод” у справі № 05/67-11/47б про визнання
боржника банкрутом, ухвалою від 09.01.2001р. встановлено факт
неналежного виконання грошового зобов’язання відповідачем за
договором № 10-97 від 28.02.97р.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти,
встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї
справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких
беруть участь ті самі сторони. Таким чином, судом першої
інстанції правомірно звільнено позивача від доведення фактів
неналежного виконання зобов’язань відповідачем та дійсності
оспорюваної угоди, оскільки вони встановлені при розгляді іншої
справи і є преюдиційними для даної справи.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги обгрунтовані. Разом з
тим, судом апеляційної інстанції невірно обчислено розмір пені,
що підлягає стягненню за шість місяців, у зв’язку з чим
постанова суду апеляційної інстанції у цій частині підлягає
зміні. Відповідно до розрахунку сума пені складає 439448,96грн.
Посилання скаржника на те, що судом допущено порушення норм
матеріального права, оскільки ним не застосовано ст. 31 “Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
безпідставні.
Так, провадження у справі № 05/67-11/47б про визнання банкрутом
ВАТ “Стаханівський вагонобудівний завод” порушено ще 19.02.97р.
Норма, на яку посилається скаржник, введена Законом України від
30.06.99р. “Про внесення змін до Закону України “Про
банкрутство” ( 784-14 ) (784-14)
, відповідно до якої Закон України “Про
банкрутство” викладено у новій редакції. Вказаний Закон набув
чинності 01.01.2000р., відповідно до п. 1 Прикінцевих положень.
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону
( 784-14 ) (784-14)
, положення цього Закону застосовуються арбітражними
судами при розгляді справ про банкрутство, провадження у яких
порушено після 1.01.2000 року. Лише деякі положення вказаного
Закону можуть бути застосовані при розгляді справ про
банкрутство, порушених до 01.01.2000р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Стахановський вагонобудівний завод” задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.02.2002р. у справі № 6/121 змінити, виклавши абзац четвертий
її резолютивної частини в наступній редакції:
“Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Стаханівський
вагонобудівний завод” м. Стаханов Луганської області, пр.
Леніна, 67 і.к.00210890 на користь ТОВ “Данапріс” м. Київ
вул.Кліменка, 5/2, р/р26005164043001 в КРУ КБ “Приватбанк” м.
Київ МФО 321842 і.к 19358448 пеню у сумі 439448,96грн. та
витрати по держмиту у сумі 11610грн.”.
3.В іншій частині постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 21.02.2002р. залишити без змін.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Грек Б.М.