ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2002 Справа N 4/525-14/88
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Чупруна В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Торгсервіс Лтд”
на рішення від 12.06.2002 року господарського суду Полтавської
області
у справі № 4/525-14/88
за товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс
позовом Лтд”
до державного комунального підприємства газового
господарства “Київгаз”
про стягнення 10 144 301 грн. 94 коп.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 12.06.2002 господарського суду Полтавської
області (суддя О. Іваницький) позов задоволено з присудженням до
стягнення на користь позивача суми боргу у розмірі 10 144 301
грн. 91 коп. та відшкодування йому судових витрат.
Рішення обгрунтоване набуттям позивачем на підставі
договору цесії від 17.12.1997 року № 5-і/тг права вимоги щодо
виконання відповідачем частини договірних зобов’язань у сумі 1
865 310 доларів США, які виникли на підставі цивільно-правових
угод від 7.04.1995 року № 24/42 та від 30.10.1996 року № 2/59
про постановку природного газу, та не виконанням стороною
зобов’язань за розрахунками. Також господарський суд на підставі
статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
визнав преюдиціальність фактів, встановлених:
- постановою від 26.02.2001 року арбітражного суду Полтавської
області у справі № 4/525-03-01/18-2/80 щодо строків давності;
- рішенням від 6.06.2001 року арбітражного суду м. Києва у
справі № 13/49 про визнання недійсним договору уступки вимоги
від 16.03.1998 року № 2ТС-УТ;
- рішенням від 11.10.2001 року господарського суду м. Києва та
постановою від 28.03.2002 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 3/366 про визнання недійсним
договору уступки вимоги від 30.04.1998 року № 10.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
“Торгсервіс Лтд” наполягає на порушенні місцевим господарським
судом приписів статті 214 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та просить змінити рішення в частині стягнення з
відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції та
відсотків річних.
В апеляційному порядку рішення від 12.06.2002 року
господарського суду Полтавської області не переглядалося.
Державне комунальне підприємство газового господарства
“Київгаз” подало до Вищого господарського суду України
клопотання про зняття справи з розгляду для передачі її до суду
апеляційної інстанції у зв’язку з поданням ним апеляційної
скарги.
Позивач заперечує проти задоволення цього клопотання,
оскільки вважає що звернення відповідача з апеляційною скаргою
після порушення касаційного провадження спрямоване на
затягування розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін М.Степанець, В.Грона,
С.Кукси, С.Блізнюка, перевіривши повноту встановлення місцевим
господарським судом обставин справи та їх правову оцінку,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений у
1995-1996 роках природний газ. Право вимоги позивач обґрунтовує
умовами договору від 15.06.1997 року № 28 про інвестування
коштів на будівництво та придбання житла для військовослужбовців
та договором цесії від 17.12.1997 року № 5-і/тг, укладеним між
ДП АТ “Укргазпром” “Київтрансгаз”, правонаступником якого є
УМГ“Київтрансгаз”, та товариством з обмеженою відповідальністю
“Торгсервіс ЛТД”.
Колегія суддів вважає, що господарський суд Полтавської
області, вирішуючи спір по суті, правильно застосував до спірних
правовідносин норми глави 17 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та статтю 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та правомірно визнав відповідача боржником
за поставлений в 1995-1996 роках природний газ, стягнувши з
нього на користь позивача ціну позову.
Як свідчать матеріали справи, вимога про застосування до
боржника правил статті 214 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
позивачем до суду першої інстанції не подавалася, а
отже судом не розглядалася, що згідно з частиною третьою статті
111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для відмови в задоволенні касаційної скарги.
Посилання позивача на незастосування передбаченого пунктом 2
частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
права суду виходити за межі позовних вимог
для захисту прав позивача, не можуть бути взяті до уваги,
оскільки застосування судом цього права можливо виключно за
наявності письмового клопотання заінтересованої сторони. Отже за
вітсутності такого клопотання у господарського суду відсутні
підстави для застосування до боржника правил статті 214
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Клопотання відповідача про зняття справи з розгляду для її
направлення до Харківського апеляційного господарського суду не
підлягає задоволенню, оскільки заявником на час розгляду
касаційної скарги не підтверджено порушення апеляційного
провадження і процесуальне законодавство не встановлює як
підстави для припинення касаційного провадження подання стороною
такої скарги.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-
9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 12.06.2002 року господарського суду Полтавської
області у справі № 4/525-14/88 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс Лтд”
без задоволення.
Головуючий, суддя М. Кузьменко
Суддя І. Васищак
Суддя В. Чупрун