ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2002 Справа N 19/617-а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів : Вовка І.В.
Гончарука П. А.
розглянувши у відкритому Генеральної прокуратури України
судовому засіданні в м.
Києві касаційне подання
на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 15.05.2002
р.
у справі за позовом прокурора Мінського району м. Києва
в інтересах держави в особі
управління майном Мінської
державної адміністрації м. Києва
до Українського регіонального техніко-
торговельного центру “Рігонда”
Про стягнення сум
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2000 року прокурор Мінського району м. Києва в
інтересах держави в особі управління майном Мінської районної
державної адміністрації м. Києва звернувся до суду з позовною
заявою до Українського регіонального техніко-торговельного
центру “Рігонда”, в якому посилаючись на неналежне виконання
відповідачем договору оренди від 12.12.96р., просив стягнути з
відповідача на користь управління майном Мінської районної
державної адміністрації м. Києва заборгованість в сумі 50017,60
грн. за оренду нежилого приміщення.
Рішення арбітражного суду м. Києва від 13.12.2000р.( суддя
Саранюк В.І.) позовні вимоги задоволені частково, з відповідача
на користь управління майном Мінської районної державної
адміністрації м. Києва стягнуто 24555,86 грн. заборгованості по
орендній платі.
Постановою арбітражного суду м. Києва від 23.04.2001р. (суддя:
Острови С.Е.) рішення суду скасовано, договір оренди визнано
неукладеним, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 15.05.2002р.
(судді: Пінчук А.М., Брайка А.І., Львова Б.Ю.) повернув
апеляційне подання Генеральної прокуратури України без розгляду,
з підстав ненадання доказів надіслання копії подання іншій
стороні у справі.
В касаційному поданні Генеральна прокуратура України просить
ухвалу суду другої інстанції скасувати, справу передати на
розгляд по суті, посилаючись на неправильне застосування судом
норм процесуального права.
Касаційною інстанцією, відповідно до ст. 77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у справі оголошувалась перерва з 24.07.02 на
26.07.02 р.
Заслухавши пояснення представників відповідача, Генеральної
прокуратури України, обговоривши доводи касаційного подання,
відзиву на нього, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційне подання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна
скарга не приймається до розгляду, якщо до скарги (
подання) не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (
сторонам).
На підтвердження направлення копії апеляційного подання
сторонам, і зокрема, відповідачу, Генеральною прокуратурою
України до подання було прикладено власний супровідний лист зі
штампом “секретаріат”.
При цьому Генеральна прокуратура України вважає, що вказаний
підрозділ, зазначений на штампі, наділений правами органу
зв'язку.
Проте, наведені доводи є не переконливими і не спростовують
висновків суду другої інстанції.
За приписом ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст.
42, 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що правосуддя у
господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх
учасників судового процесу перед законом і судом.
Закладено цей принцип і у Закон України “Про прокуратуру”,
статтею 35 якого передбачено, що прокурор має рівні права з
іншими учасниками судового засідання.
Із системного аналізу норм Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
вбачається, що порядок надсилання адресатам копій документів
передбачається у формі рекомендованих або цінних листів чи
вручення під розписку.
Інструкцією по діловодству в органах прокуратури України,
зокрема, також передбачено, що рекомендовані, цінні листи і інша
кореспонденція здаються на пошту за реєстром, з зазначенням у
ньому необхідних реквізитів, а також з видачею відповідної
квитанції.
При зверненні ж Генеральної прокуратури України до апеляційного
суду, у вказаний наведеним процесуальним законом спосіб, як
підтвердження направлення копії апеляційного подання сторонам по
справі ,
надано не було.
За таких обставин, суд другої інстанції підставно залишив подане
апеляційне подання без розгляду.
Доводи касаційного подання не спростовують висновків суду.
Стосовно ж того, що судом касаційної інстанції при тотожних
обставинах помилково було прийнято касаційне подання, то з
огляду того, що відповідач його отримав, касаційний суд вважав
можливим розглянути його по суті.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 - 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційне подання Генеральної прокуратури України залишити без
задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 15.05.2002 року без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
П. Гончарук