ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.07.2002 Справа N 1/5/119
(постанову залишено без змін постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.11.2002
( sp01/256-2 ) (sp01/256-2)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі
суддів: Першикова Є.В. - головуючого Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.
розглянула у відкритому засіданні касаційну скаргу товариства
з обмеженою відповідальністю "Компанія "МАСА інвест груп" (далі -
Компанія)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
від 27.05.2002
у справі N 1/5/119 господарського суду Запорізької області
за позовом Компанії
до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському
районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі)
про визнання недійсним рішення
В засіданні взяли участь представники
- позивача: М-ов (дов. N 1 від 02.01.02) - 01-24.07.2002, С.
(дов. N 17 від 20.12.01) - 01-24.07.2002, І. (дов. N 619 від
10.07.02) - 01.07.2002, М-ра (дов. N 779 від 04.09.01) -
01.07.2002, Ш. (дов. N 618 від 10.07.02) - 01-24.07.2002;
- відповідача: П. - начальник ДПІ, 01-24.07.2002, О. (дов.
N 4805/10 від 12.03.02) - 01- 24.07.2002, Р. (дов. N 1053/10 від
18.01.02) - 01- 24.07.2002, В. (дов. N 12991/10 від 08.07.02)-
01.07.2002, Д. (дов. N 1051/10 від 18.01.02) - 24.07.2002.
На початку судового засідання сторонам роз'яснено їх права та
обов'язки.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
До початку розгляду справи по суті позивач (Компанія) заявив
такі клопотання: зупинити касаційне провадження у справі у зв'язку
з поданням Компанією до господарського суду Запорізької області
заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами; вести
технічну фіксацію судового процесу в касаційній інстанції;
долучити до матеріалів справи копії рішень господарських судів в
аналогічних справах.
ДПІ у Орджонікідзевському районі заперечила проти всіх
зазначених клопотань.
Розглянувши вказані клопотання по суті, колегія суддів
вирішила таке.
Клопотання зупинити касаційне провадження у справі у зв'язку
з поданням Компанією до господарського суду Запорізької області
заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами не
підлягає задоволенню, оскільки на момент розгляду справи в
судовому засіданні касаційної інстанції позивач не довів прийняття
господарським судом Запорізької області зазначеної заяви до свого
провадження, зокрема не представив належних доказів вчинення
процесуальних дій на виконання вимог ст. 113-1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу та ведення
протоколу відхилено, оскільки відповідно до вимог ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не може встановлювати обставини
справи, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Фіксацію всіх заяв і клопотань сторін та їх оцінку здійснити у
постанові колегії суддів.
Що стосується клопотання долучити до матеріалів справи копії
рішень господарських судів в аналогічних справах, то через його
подання позивачем із значним запізненням колегія суддів
зобов'язала Компанію ознайомити відповідача з цим клопотання
безпосередньо в судовому засіданні, а також дійшла висновку про
можливість приєднати відповідні матеріали до справи, однак не
давати їм оцінки як новим доказам.
Після закінчення розгляду справи по суті позивач не погодився
з оголошенням лише вступної та резолютивної частин постанови
колегії суддів Вищого господарського суду України. У цьому зв'язку
в судовому засіданні, розпочатому 11.07.2002, було оголошено
перерву до 25.07.2002 для виготовлення повної постанови. Пізніше
колегія суддів телеграмами повідомила сторони про продовження
засідання 24.07.2002 об 11 год. 00 хв.
До початку продовження судового засідання 23.07.2002 до
Вищого господарського суду України надійшло клопотання Компанії
вжити заходів до забезпечення позову на підставі ст.ст. 66, 67
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та зупинити виконавче провадження за
рішенням господарського суду від 26.03.2002 на підставі ст. 121
ГПК України. Розглянувши вказане клопотання по суті, колегія
суддів не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи, що на
момент його надходження суд вже визначився щодо результатів
розгляду справи в касаційній інстанції і перерва в судовому
засіданні оголошувалася лише для виготовлення повного тексту
постанови.
За клопотанням позивача у судовому засіданні 24.07.2002
оголошено повну постанову колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
26.03.2002 позовні вимоги Компанії про визнання недійсним рішення
ДПІ у Орджонікідзевському районі від 14.12.2001
N 664/26-02/25479096/27331 задоволені частково за рахунок визнання
його недійсним в частині донарахування податку на прибуток у
розмірі 3290200 грн., застосування фінансових санкцій по податку
на прибуток в розмірі 800030 грн., донарахування податку на додану
вартість у розмірі 2412981,58 грн., застосування фінансових
санкцій по податку на додану вартість у розмірі 486990 грн., а
разом на суму 6990201,58 грн.
В частині визнання рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі
N 1 від 02.01.2002 таким, що не підлягає виконанню, провадження у
справі припинено.
Приймаючи рішення, суд виходив з того, що згідно з п.п. 6.2.1
п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон) належно оформлена вантажна митна
декларація засвідчує тільки факт вивезення товарів за межі митної
території України, але вона не визначає особу, яка здійснила таке
вивезення. У той же час у частині 1 п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6
вищевказаного Закону чітко визначено, що податок на додану
вартість (далі - ПДВ) обчислюється за ставкою 0% щодо операцій з
продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником
податку за межі митної території України, але належні докази в
матеріалах справи відсутні.
Крім того Компанією допущено порушення п.п. 6.2.1 п. 6.2
ст. 6 і п.п. 7.7.1 п. 7 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки
операції, оформлені вантажними митними деклараціями, зазначені в
додатках 2а і 2б до Акту документальної перевірки Компанії з
питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях з
металобрухтом за період з 01.01.1999 по 01.10.2001 N 036-т-26-23
від 05.12.2001, повинні обкладатися не за нульовою ставкою, а за
ставкою 20%, оскільки здійснені за умовами постачання
ФОБ - Франко-борт.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 27.05.2002 рішення господарського суду Запорізької
області залишено без змін з тих мотивів, що оформлені позивачем
вантажні митні декларації не підтверджують факту експортування
Компанією товарів за межі митної території України.
Не погоджуючись з постановою суду, Компанія подала касаційну
скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду
Запорізької області, постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду в частині нарахування податку на додану
вартість і застосування фінансових санкцій за безпідставне
застосування нульової ставки ПДВ і визнати недійсним рішення ДПІ у
Орджонікідзевському районі в цій частині, посилаючись на те, що
оскільки пунктом 1.7 "Інструкції про порядок заповнення вантажної
митної декларації", затвердженої Наказом Державної митної служби
України N 307 ( z0443-97 ) (z0443-97)
від 09.07.97, передбачено, що моментом
перетинання митної території України є момент закінчення
оформлення ВМД з печаткою митниці "Пропуск дозволено", то і вивіз
товару за межі митної території України здійснила Компанія, так як
саме вона здійснювала всі процедури, пов'язані з оформленням
експорту товарів. Це підтверджується пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з яким ПДВ за нульовою ставкою
застосовується до операцій з надання послуг по перевезенню
вантажів від пункту проведення митних процедур з випуску вантажів
за межі митного кордону України до пункту поза межами державного
кордону України.
ДПІ у Орджонікідзевському районі вважає рішення та постанову
господарських судів такими, що відповідають чинним нормам
матеріального та процесуального законодавства, встановленим
фактичним обставинам справи, а доводи касаційної скарги -
безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають
задоволенню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та додані до неї
документи, відзив на неї, заслухавши пояснення представників
сторін, встановила, що у жовтні-листопаді 2001 року Державна
податкова адміністрація у Запорізькій області здійснила
позапланову документальну перевірку Компанії з питань дотримання
вимог податкового законодавства по операціях з металобрухтом за
період з 01.01.1999 по 01.10.2001. За результатами перевірки був
складений акт N ОЗб-т-26-23 від 05.12.2001, на підставі якого ДПІ
у Орджонікідзевському районі винесла рішення
N 664/26-02/25479096/27331 від 14.12.2001 про застосування і
стягнення сум штрафних санкцій, донарахованих сум податків, зборів
(обов'язкових платежів) і пені за порушення податкового та іншого
законодавства на загальну суму 93624486 грн., у тому числі
донарахованого податку на прибуток 3290200 грн., фінансових
санкцій по податку на прибуток на суму 800030 грн., податку на
додану вартість і фінансових санкцій по податку на додану вартість
в сумі 89534256 грн.
Попередні судові інстанції встановили, що на основі
зовнішньоекономічних контрактів N 1н від 07.04.99, N 6 від
06.04.2001, N 7 від 09.04.2001, N 8 від 18.04.2001, N 9 від
19.04.2001 позивач здійснював операції з продажу металобрухту
нерезидентам - Компанії "Федкорп Лімітед" (Кіпр) і ТОВ "Сировинна
Група" (Росія) на умовах поставки "ФОБ" морські або річкові порти
України. Поняття терміна "ФОБ" регламентовано Міжнародними
правилами по тлумаченню термінів "Інкотермс" (в редакції
1990 року): ФОБ Франко-борт означає, що зобов'язання щодо поставки
вважаються виконаними після того, як товар передано через поручні
судна в погодженому порту завантаження. За умовами контрактів, як
встановили судові інстанції, в даному випадку йдеться про річний
порт Запоріжжя, морський порт Бердянськ, морський порт Миколаїв.
Відповідно до ст.ст. 3-5 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
територія вказаних портів є територією України.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
експорт - це продаж товарів українськими
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам
господарської діяльності з вивезенням чи без вивезення таких
товарів через митний кордон України. Моментом здійснення експорту
є момент перетинання товаром митного кордону України чи переходу
права власності на вказаний товар від продавця до покупця.
Колегія суддів враховує, що судові інстанції на підставі
дослідження представлених доказів та документів, в тому числі
коносаментів, якими є письмові договори на морські перевезення, що
регулюють правовідносини між відправником, одержувачем і
перевізником вантажу, встановили, що в графі "відправник" вказані
фірми-нерезиденти, а власниками вантажу, які можуть ним
розпоряджатися, вказані інші нерезиденти. Згідно з умовами
коносаментів і зовнішньоекономічних контрактів, право власності
від позивача до нерезидентів перейшло при навантаженні
металобрухту в портах України, на його митній території. Судові
інстанції визначили, що Компанія (платник податку) не довела вивіз
продукції за межі митної території України, тому дія п.п. 6.2.1
п. 6.2 ст. 6 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в частині застосування
нульової ставки ПДВ не поширюється на Компанію. Операції з
експорту без вивозу товарів за межі митної території України
обкладаються ПДВ на загальних підставах за ставкою 20%.
Колегія суддів враховує, що відповідно до п. 1.7 "Інструкції
про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої
Наказом Державної митної служби України N 307 ( z0443-97 ) (z0443-97)
від
09.07.97, моментом перетинання товаром митного кордону України є
момент оформлення ВМД. Однак водночас береться до уваги, що ця
норма застосовується для визначення митної вартості товарів.
Вимоги Закону щодо вивезення товарів за межі митної території
України саме платником податку (або за його дорученням) Компанією
не виконано, що підтверджується коносаментами (міжнародними
транспортними документами на морське перевезення), оформленими під
час завантаження суден у морських та річкових портах України. Як
встановили попередні судові інстанції, відправником товарів з
порту на території України (тобто з митної території України) є
покупець-нерезидент, а тому місцевий та апеляційний господарські
суди підставно дійшли висновку, що платник податку не здійснював
вивезення товарів за межі митної території України.
Колегія суддів бере до уваги, що згідно зі ст. 15 Митного
кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
ввезенням в Україну та вивезенням з
України вважається фактичне переміщення через митний кордон
України товарів та інших предметів.
Попередні судові інстанції, оцінивши всі докази та обставини
справи в їх сукупності, дійшли висновку про наявність порушення
позивачем вимог п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо вивезення (експортування)
товарів за межі митної території України платником податку, і, як
наслідок, про відсутність у позивача права застосовувати нульову
ставку ПДВ під час продажу товарів.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27.05.2002 у справі господарського суду Запорізької області
N 1/5/119 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю "Компанія "МАСА інвест груп" - без
задоволення.