ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Коваленко В.М.;
Судді апеляційної інстанції:
Головуючий – Разюк Г.П. ,
Судді – Колоколов С.І., Лашин В.В.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.07.2002 Справа N 17-6-3-27/9/2146/20
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Щотки С.О.
розглянувши у відкритому засіданні у м. Києві
судовому
за участю представників Котова Г.Й., Кутателадзе О.Д. та
позивача - представника Державної адміністрації
Комінтернівського району Одеської
області – Ступак Б.С.
касаційну скаргу АТЗТ “Тирс”
на постанову від 11.04.2002
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 17-6-3-27/9/2146/20
господарського суду Одеської області
за позовом АТЗТ “Тирс”
до 1) Державної адміністрації
Комінтернівського району Одеської
області,
2) СП ТзОВ “Векка”
Про визнання розпорядження та рішення загальних зборів
недійсними
В судове засідання представник СП ТзОВ “Векка” не з’явився, про
час і місце слухання сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2002 у
справі № 17-6-3-27/9/2146/20 провадження у даній справі
припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
11.04.2002 зазначене рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної
інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги АТЗТ “Тирс”
про визнання розпорядження Комінтернівської райдержадміністрації
про перереєстрацію ТзОВ “Векка-Тирс” недійсним. На думку
скаржника, апеляційний суд порушив вимоги матеріального права, а
саме ст.ст. 60, 64 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
, Закон України “Про підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
та
норми процесуального права.
Відповідачі письмового відзиву на касаційну скаргу не надіслали.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 08.12.1997 рішенням
загальних зборів учасників СП “Векка-Тирс” позивач був
виключений із складу засновників зазначеного підприємства. Цим
же рішенням до складу учасників було введено нового засновника,
переглянуто розмір статутного фонду підприємства та змінено його
назву.
Розпорядженням голови Комінтернівської державної адміністрації
Одеської області № 1199 від 19.12.1997 вищезазначене
підприємство, у зв'язку із відбувшимися у ньому змінами було
перереєстровано у сумісне підприємство “Векка”.
Закриваючи провадження у справі в тій частині, де йшлося про
оскарження наведеного розпорядження, апеляційний суд виходив з
того, що на час розгляду справи це розпорядження не було чинним,
оскільки 31.05.2001 СП “Векка” було виключено з Єдиного
державного реєстру підприємств та організацій у зв'язку з
самоліквідацією. Крім того, на думку апеляційного суду,
розпорядження що оскаржується знаходиться у похідній залежності
від рішення самого власника щодо відбувшихся у ньому змін. А
тому, оскільки зазначене рішення не було визнано незаконним, то
є неможливим і розгляд питання про визнання недійсним
розпорядження адміністрації. З цього, як вважає апеляційний суд,
випливає, що між сторонами фактично відсутній спір.
Зазначені висновки суду є неправильними, оскільки вони не
ґрунтуються на законі.
Зокрема. Відповідно до п. 35 Указу Президента України від
14.04.1992 № 252/92 “Про Положення про місцеву державну
адміністрацію”, розпорядження голови місцевої державної
адміністрації є самостійним актом органу влади і, у разі
порушення прав, у тому числі, підприємств, установ, організацій,
воно може бути оскарженим у судовому порядку.
Отже, відповідно до зазначеної норми, що діяла на час видання
оскаржуваного розпорядження, суд не мав правових підстав для
припинення провадження і повинен був по суті розглянути справу,
в частині вищенаведених вимог позивача, який вважає свої права
порушеними, та постановити у цьому ж зв'язку відповідне рішення.
З тих же підстав є незаконною і ухвала господарського суду, якою
провадження по справі, в тій же її частині, було припинено за
п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Оскільки обґрунтованість постановлених по справі судових рішень
позивач фактично оскаржує лише в частині, яка стосується
оспорюваного розпорядження адміністрації, його вимоги про
скасування судових рішень в цілому підлягають задоволенню в тій
частині, яка окреслена межами оскарження. У цьому ж зв'язку
постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню у
відповідній частині.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АТЗТ “Тирс” задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 04.02.2002 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
11.04.2002 постановлені по справі № 2-8/1918-2002 скасувати в
частині припинення провадження щодо визнання недійсним
розпорядження голови Комінтернівської державної адміністрації
Одеської області № 1199 від 19.12.1997.
В цій же частині справу передати на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
В решті вищезазначені судові рішення залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Щотка С.О.