ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2002 Справа N 21/544
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б., Ткаченко Н.Г.
без участі представників Які належно повідомлені про час
сторін і місце слуханні справи але не
розглянувши у з’явилися до суду
судовому засіданні в м. Державної податкової інспекції
Києві у Оболонському районі м. Києва
касаційну скаргу
на постанову від 17.04.2002
Київського апеляційного господарського суду
за позовом Державної податкової інспекції
у Мінському районі м. Києва
до Приватного підприємства
“Укрюніон” та
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “СолоМіт”
про визнання недійсною угоди,
укладеної між ПП “Укрюніон” та
ТОВ “СолоМіт”
Державною податковою інспекцією у Мінському районі м. Києва у
квітні 2001 р. заявлений позов про визнання недійсною угоди,
укладеної між Приватним підприємством “Укрюніон” та Товариством
з обмеженою відповідальністю “СолоМіт”, з метою, що суперечить
інтересам держави на підставі статті 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, та стягнення з ТОВ “СолоМіт” на користь
держави 15220,65 грн. вартості ремонтно-будівельних робіт,
отриманих товариством за оспорюваною угодою. Позовні вимоги
мотивовані тим, що ПП “Укрюніон” зареєстровано за загубленим
паспортом, звітності до ДПІ у Мінському районі м. Києва не
подавало, податки не нараховувало та не сплачувало, статут про
створення приватного підприємства “Укрюніон” рішенням
Бориспільського міського суду Київської області від 19.07.2000
визнаний недійсним з моменту його реєстрації. Наведене дало
підстави податковій службі вважати угоду укладеною з боку ПП
“Укрюніон” з метою, що завідомо суперечить інтересам держави.
Рішенням арбітражного суду міста Києва від 18.05.2001 (що
прийняте суддею Шевченко Е.О..) відмовлено у задоволенні
позовних вимог щодо визнання недійсною угоди, укладеної між ПП
“Укрюніон” та ТОВ “СолоМіт”, з огляду на недоведеність позивачем
завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мети
укладання оспорюваної угоди, а також наявності в діях
відповідачів вини у формі умислу. Рішення арбітражного суду
мотивоване тим, що визнання у судовому порядку установчих
документів, в даному випадку статуту, недійсними, не є належним
доказом факту укладання зазначеної угоди з метою, завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства.
Київський апеляційний господарський суд у складі: головуючого
Новікова М.М., суддів Мачульського Г.М., Шаргало В.І. постановою
від 17.04.2002р залишив перевірене рішення Господарського суду
м. Києва без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Мінському районі м.
Києва без задоволення. Перед тим, ухвалою від 4.04.2002
апеляційний суд зобов’язав позивача надати докази, які
встановлюють факт посягання на інтереси держави з боку ПП
”Укрюніон”.
Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва (яка
є правонаступником ДПІ у Мінському районі м. Києва), звернулась
з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в
якій просить постанову апеляційного суду скасувати як таку, що
винесена з порушенням норм матеріального та процесуального
права, прийняти постанову про задоволення позовних вимог у
повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в касаційні
скарзі, ДПІ посилається на неправильне застосування судом статті
49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, приписами якої
передбачено: якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності
умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами -
в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в
разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується
в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій
стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише
у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути
повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Податкова служба посилається на вимоги статті 33 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, приписами якої передбачено, що
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, і зауважує
на тому, що ДПІ, як позивач довів наявність підстав, для
визнання недійсною угоди, укладеної між Приватним підприємством
“Укрюніон” та Товариством з обмеженою відповідальністю
“СолоМіт”, з метою, що суперечить інтересам держави.
Вищий господарський суд України переглянув матеріали справи,
заслухав доповідь судді Добролюбової Т.В., обговорив доводи
касаційної скарги і задовольняє її частково.
Судами на підставі достовірних доказів встановлено, що
підприємство “Укрюніон” створювалось і реєструвалось сторонньою
особою на підставі чужого загубленого паспорта, а особа, що
вказана в статуті як засновник, статут не підписувала та
відношення до підприємства не має, а також, що з дати державної
реєстрації підприємство податків не сплачувало і податкову
звітність не подавало.
У зв’язку з цим Бориспільський міський суд Київської області
рішенням від 19.07.2000 визнав недійсним статут ПП ”Укрюніон”.
Незважаючи на зазначені обставини, місцевий і апеляційний
господарські суди прийшли до висновку про недоведеність того, що
оспорюваний договір і факт несплати підприємством податків з
одержаних за цим договором доходів не суперечить інтересам
держави.
З цим висновком неможливо погодитись, оскільки створення і
реєстрація сторонньою особою на підставі паспорта, втраченого
іншою особою, приватного підприємства зі статусом юридичної
особи, на яке законодавством покладені конкретні обов’язки у
сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа
вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати
господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на
підставі угод з іншими суб’єктами підприємництва.
Тому угоди, укладені від імені цих підприємств їх засновниками,
предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що
укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства.
Інтерес держави і суспільства у сплаті суб’єктами оподаткування
податків випливає з обов’язку кожного сплачувати податки і
збори.
Угоди, що укладені з метою, суперечною інтересам держави і
суспільства, відповідно до статті 49 ЦК є недійсними.
Отже, рішення Господарського суду м. Києва та оскаржувана
постанова Київського апеляційного господарського суду
ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального
права, що регулюють спірні правовідносини, а тому підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи Господарському суду міста Києва
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін і, в
залежності від встановленого, правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове
рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Арбітражного суду міста Києва від 18.05.2001 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.04.2002 року у справі № 21/544 скасувати. Справу скерувати до
Господарського суду міста Києва для нового розгляду.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Дроботова
Н.Ткаченко.