ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2002 Справа N 4/132
м. Київ
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Грека Б.М.,
розглянувши заяву Національного банку України в особі управління
НБУ по м. Києву і Київській області
про перевірку в порядку нагляду постанови від 26. 01.2001 р.
Голови арбітражного (господарського) суду м. Києва
у справі № 4/132
за позовом Національного банку України в особі управління НБУ по
м. Києву і
Київській області
до акціонерного банку “Зевс”
про стягнення 191 020,34 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Гайдамака Г.Ф. за довіреністю № 174155 від
19.11.2001р.;
від відповідача: не з’явилися,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного (господарського) суду міста Києва (суддя
Л.Ропій) від 27.10.2000 р. у справі № 4/132 позов Національного
банку України в особі управління НБУ по м. Києву і Київській
області до акціонерного банку “Зевс” про стягнення 191020,34
грн. штрафу, задоволено. Крім того, з відповідача стягнуто1700,0
грн. держмита.
Постановою голови арбітражного (господарського) суду міста Києва
про перевірку рішення в порядку нагляду від 26.01.2001 р.
вказане рішення змінено. Розмір штрафу на підставі п. 3 ст. 83
АПК (ГПК) зменшено до 100 000,0 грн.
Не погоджуючись з постановою голови суду, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і
просить її скасувати та прийняти рішення про задоволення його
позовних вимог у сумі 191020,34 грн.
На думку скаржника судом наглядової інстанції при ухваленні
оскаржуваної постанови неправильно застосовано норми
процесуального права, а саме п. 3 ст. 83 АПК (ГПК) України.
Скаржник наполягає на тому, що норми обов’язкових резервів за
своєю природою не є зобов’язаннями цивільного характеру.
Правовідносини комерційного банку з Національним банком України,
що відносяться до предмету спору, виникають у зв’язку із
застосуванням останнім як особливим органом державного
управління встановленої законодавством відповідальності за
порушення діючих правил їх діяльності і не є цивільно-правовими.
Зазначений штраф застосовується не за зобов’язанням, за
порушення якого суд може зменшувати його розмір відповідно до п.
3 ст. 83 АПК (ГПК) України.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 51 Закону України “Про банки і банківську діяльність”
передбачені повноваження Національного банку України по
здійсненню нагляду за фінансовою діяльністю комерційних банків
шляхом встановлення для них економічних нормативів, зокрема,
розміру обов’язкових резервів.
Відповідно до вимог Положення про порядок формування банківською
системою України обов’язкових резервів, затвердженого Правлінням
НБУ від 26.12.96 р. № 333 ( v0410500-96 ) (v0410500-96)
, чинного на час
подання позову, комерційний банк несе повну відповідальність за
дотримання порядку формування обов’язкових резервів згідно з цим
Положенням (п. 2), формування яких здійснюється, утриманням
відповідної суми коштів обов’язкових резервів у національній
валюті на кореспондентському рахунку за певний період. Нагляд за
дотриманням встановленого нормативу, згідно вказаного Положення
( v0410500-96 ) (v0410500-96)
, покладається на регіональне Управління НБУ.
Судом першої інстанції встановлено, що в результаті визначення
Управлінням НБУ по м. Києву і Київській області правильності
дотримання АКБ “Зевс” встановлених нормативів обов’язкових
резервів, Управлінням на підставі довідок відповідача виявлено
факт недорезервування коштів за періоди з 01.10. по. 31.10.98.,
11.11-20.11.98 р. та 21.11-30.11.98р., в наслідок чого згідно із
п. п. 18,21 Положення було нараховано штраф у розмірі
неправомірно одержаного доходу на загальну суму 191020,34 грн.
Рішенням арбітражного (господарського) суду міста Києва від
27.10.2000р. позовні вимоги визнані такими, що відповідають
Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Положенню
про порядок формування банківською системою України обов’язкових
резервів ( v0410500-96 ) (v0410500-96)
, підтверджуються матеріалами справи і
підлягають задоволенню.
Постановою від 26.01.2001 р. голови цього суду про перевірку
рішення в порядку нагляду судове рішення від 27.10.2000 р.
змінено, стягнуто з банку 100 000 грн. штрафу та 1000 держмита,
у решті позову відмовлено. Постанова у частині зменшення розміру
штрафу мотивована тим, що недорезервування коштів викликане
об’єктивними обставинами, економічною кризою в державі,
антикризовими заходами НБУ та конкретними обставинами справи.
Зменшуючи суму штрафу з 191020,34 грн. до 100 000 грн., суд
наглядової інстанції послався на п. 3 ст. 83 АПК (ГПК) України.
Колегія суддів погоджується з наведеними вище доводами скаржника
і вважає, що судом наглядової інстанції неправильно застосована
норма, передбачена п. 3 ст. 83 АПК (ГПК) України.
Згідно зі статтею 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
державна
влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на
законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої
повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно
до законів України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Передбачене пунктом 3 статті 83 АПК (ГПК) України, статтею 205
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право зменшувати у виняткових випадках
розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі
сторони, що порушила зобов’язання (цивільно-правові) відносини,
не могло поширюватися судом на штраф, визначений ст. 48 Закону
України “Про банки і банківську діяльність”. Відповідальність,
встановлена вказаною нормою, є публічно-правовою
(адміністративною). Чинне законодавство не передбачило право
суду зменшувати такі штрафи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що 28.01.2002 р. за
касаційною скаргою Національного банку України постановою
Верховного Суду України рішення від 27.10.2000 р. арбітражного
(господарського) суду України у справі № 14/124 зі спору між
тими ж сторонами, про стягнення 234 397,77 грн. штрафу з тих же
підстав, залишено без змін.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає постанову голови
арбітражного (господарського) суду м. Києва про перевірку
рішення в порядку нагляду від 26.01.2001 р. у справі № 4/132
неправосудною, і такою, що підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА :
1. Касаційну скаргу Національного банку України в особі
Управління по м. Києву і Київській області задовольнити.
2. Постанову голови арбітражного (господарського) суду м. Києва
про перевірку рішення в порядку нагляду від 26.01.2001 р. у
справі № 4/132 скасувати.
3. Рішення арбітражного (господарського) суду м. Києва від
27.10.2000р. у справі № 1/132 залишити без змін.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя Б.Грек