380/26033/21 Про визнання протиправним та скасування рішень сільської ради про відмову в наданні у власність земельних ділянок для ведення садівництва і для особистого селянського господарства та дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок - 22.02.2023 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Хоми О.П. від 08 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М., Улицького В.З. від 19 липня 2022 року,

Позивачка звернулась до відповідача з клопотаннями про передачу у власність двох земельних ділянок в межах сформованої земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, та відповідно надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,385 га та земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,12 га на території Давидівської об`єднаної територіальної громади. Відповідачем рийнято рішення, якими відмовлено позивачці в наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та для індивідуального садівництва, оскільки земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Не погоджуючись з рішеннями відповідача. позивачка звернулася до суду з позовом.

Ключовим питанням у межах розгляду цієї справи є: 1) яка мета надання дозволу на розробку проекту землеустрою? 2) чи можливе надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки, з вже сформованого земельного масиву, який має кадастровий номер?

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, у якому просила:

- визнати протиправним та скасування рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 31 серпня 2021 року № 318-9/2021 про відмову в наданні у власність земельної ділянки в межах кадастрового номеру 4623683100:22:000:0203 площею 0,12 га для ведення садівництва та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок відповідно до пункту 5 статті 116 Земельного Кодексу України, тобто земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом;

- визнати протиправним та скасування рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 31 серпня 2021 року № 315-9/2021 про відмову в наданні у власність земельної ділянки в межах кадастрового номеру 4623683100:22:000:0203 площею 0,385 га для особистого селянського господарства та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок відповідно до пункту 5 статті 116 Земельного Кодексу України, тобто земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом;

- зобов`язати Давидівську сільську раду Львівського району Львівської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах кадастрового номеру 4623683100:22:000:0203 для особистого селянського господарства площею 0,385 га на території Давидівської об`єднаної територіальної громади;

- зобов`язати Давидівську сільську раду Львівського району Львівської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах кадастрового номеру 4623683100:22:000:0203 для ведення садівництва площею 0,12 га на території Давидівської об`єднаної територіальної громади.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із клопотаннями про передачу у власність двох земельних ділянок загальною площею 0,505 га (0,385 га та 0,12 га) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:22:000:0203 та надання дозволу на розробку проектів відведення вказаних земельних ділянок. Згідно до інформації публічної кадастрової карти України, площа земельної ділянки за кадастровим номером 4623683100:22:000:0203 становить 1,515 га, відноситься до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) та перебуває у комунальній власності.

4. Земельні ділянки загальною площею 0,505 га, які просить позивачка передати їй у власність та надати дозволи на розробку проектів відведення вказаних земельних ділянок, є частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:22:000:0203 площею 1,515 га.

5. Оскільки звернення позивачки стосувалися земельних ділянок, що розташовані в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:22:000:0203, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої реалізація права позивача можлива виключно шляхом поділу такої земельної ділянки.

6. Земельні ділянки, на які претендує позивачка, мають бути виділені із вже сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:22:000:0203 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, як це передбачено частиною шостою статті 79-1 Земельного кодексу України та Законом України "Про землеустрій" (858-15) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій установлено, що 30 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Давидівської сільської ради з клопотаннями про передачу у власність двох земельних ділянок в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:22:000:0203, та відповідно надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,385 га та земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,12 га на території Давидівської об`єднаної територіальної громади.

9. За результатами розгляду клопотань Давидівською сільською радою 31 серпня 2021 року прийнято рішення: № 315-09/2021 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1" та № 318-09/2021 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1".

10. Вказаними рішеннями відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та для індивідуального садівництва (відповідно) на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області відповідно до пункту 5 статті 116 Земельного кодексу України (Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом).

11. ОСОБА_1 15 жовтня 2021 року звернулася до відповідача із запитом про надання інформації про рішення відповідних органів про передачу в користування земельних ділянок, які обліковуються в сільській раді за кадастровим номером 4623683100:22:000:0203.

12. Відповідач листом від 19 жовтня 2021 року № 3291 повідомив позивачку, що Давидівською сільською радою не приймалося рішень щодо передачі в користування земельної ділянки за кадастровим номером 4623683100:22:000:0203.

13. Уважаючи рішення Давидівської сільської ради від 31 серпня 2021 року № 315-09/2021 та № 318-09/2021 протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 17 квітня 2018 року № 820/4554/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 812/1557/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1961/17, від 19 червня 2018 року у справі № 806/2687/17, від 19 червня 2018 року у справі № 806/2982/17, від 10 липня 2018 року у справі № 806/3095/17, від 09 жовтня 2020 року у справі № 1840/3664/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 813/4498/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 806/987/18, від 16 вересня 2021 року у справі № 480/4011/18, згідно якого земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

15. Також скаржниця зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи.

16. Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення. а оскаржувані судові рішення - без змін.

17. Відповідач у відзиві зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права

18. Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

19. Згідно із частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

20. Пунктами "б", "в" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га; для ведення садівництва - не більше 0,12 га.

21. Згідно із частинами першою та другою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

22. Частиною п`ятою статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

23. Згідно із частинами шостою та сьомою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

24. Частинами дев`ятою та десятою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

25. Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

26. За правилами статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

27. Отже, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

28. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

29. Згідно з положеннями Земельного кодексу України (2768-14) способами формування земельної ділянки є: відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок); поділ раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

30. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

31. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04 травня 2020 у справі № 802/1539/17-а, від 23 жовтня 2020 року у справі № 802/1535/17-а, від 10 серпня 2022 року у справі № 160/999/20 та від 22 вересня 2022 року у справі № 1.380.2019.006998.

32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельні ділянки, на які позивачка бажає отримати дозвіл на розробку документації, вже є сформованою згідно з технічною документацією із землеустрою, площею 1,515 га, з кадастровим 4623683100:22:000:0203, а відтак її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

33. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, до спірних правовідносин в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

34. Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

35. Щодо твердження позивачки про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 17 квітня 2018 року № 820/4554/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 812/1557/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1961/17, від 19 червня 2018 року у справі № 806/2687/17, від 19 червня 2018 року у справі № 806/2982/17, від 10 липня 2018 року у справі № 806/3095/17, від 09 жовтня 2020 року у справі № 1840/3664/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 813/4498/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 806/987/18, від 16 вересня 2021 року у справі № 480/4011/18, згідно якого земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

36. У справі № 820/4554/17 причиною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було те, що земельний масив, на якому знаходиться вказана ділянка, передбачається для резервування з подальшим виділом земельних ділянок учасникам АТО та членам сімей загиблих, а тому, вирішити поставлене питання буде можливо після повного першочергового забезпечення землею осіб вказаної категорії.

37. У справі № 812/1557/17 причиною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було невключення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території Луганської області в залежності від відсотку площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано у кварталі, що передував поточному кварталу.

38. У справах № 814/1961/17, № 806/2687/17, № 806/2982/17 та № 806/3095/17 причиною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було те, що бажана земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок, який формується відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 (413-2017-п) .

39. У справах № 1840/3664/18 та № 480/4011/18 причиною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було те, що при прийнятті відповідного рішення необхідно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування.

40. У справі № 813/4498/16 причиною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки була відсутність погодження Домажирівської сільської ради Яворівського району Львівської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

41. У справі № 806/987/18 причиною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було те, що бажана земельна ділянка відсутня у переліку земельних ділянок, оприлюднених на офіційному веб-сайті відповідача, що можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області.

42. У всіх перелічених справах, позивачі просили надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка не була сформована.

43. Натомість, у цій справі( № 380/26033/21), позивачка просила надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,505 га, в межах сформованої ділянки площею 1,515 га, якій присвоєно кадастровий номер 4623683100:22:000:0203.

44. 50. Отже, посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 17 квітня 2018 року № 820/4554/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 812/1557/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1961/17, від 19 червня 2018 року у справі № 806/2687/17, від 19 червня 2018 року у справі № 806/2982/17, від 10 липня 2018 року у справі № 806/3095/17, від 09 жовтня 2020 року у справі № 1840/3664/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 813/4498/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 806/987/18, від 16 вересня 2021 року у справі № 480/4011/18, не є релевантним до обставин цієї справи.

45. На переконання колегії суддів, вказане скаржником обґрунтування не дає підстав дійти висновку й про те, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у касаційній скарзі не наведено аргументів із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. У ході касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердились обставини, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, а саме неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 квітня 2018 року № 820/4554/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 812/1557/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1961/17, від 19 червня 2018 року у справі № 806/2687/17, від 19 червня 2018 року у справі № 806/2982/17, від 10 липня 2018 року у справі № 806/3095/17, від 09 жовтня 2020 року у справі № 1840/3664/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 813/4498/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 806/987/18, від 16 вересня 2021 року у справі № 480/4011/18.

47. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, при дотриманні норм процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.