ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2002 Справа N 2-238-2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Добролюбової Т. В. - головуючого
Дроботової Т.Б.
Ткаченко Н. Г.
за участю представників
сторін
від позивача Крамаренко Л. Є. – дов. від
15.04.2002
Безсмертний В. Д. – дов. від
15.04.2002
від відповідача Дуфіна С. П. – дов. від 17.07. 2002-
07
Городник т. М. – дов. від
02.01.2002
розглянувши у відкритому Дочірнього підприємства
судовому засіданні національної акціонерної компанії
касаційну скаргу “Надра України”
“Чернігівнафтогазгеологія”
на постанову від 24.04.2002 Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 2/238-2 господарського суду
Чернігівської області
за позовом Дочірнього підприємства
національної акціонерної компанії
“Надра України”
“Чернігівнафтогазгеологія”
до Державної податкової інспекції в м.
Чернігові
про визнання недійсними рішень ДПІ у м.
Чернігові № 46-26-01-01431535/1648
від 25.01.2001, № 47-26-01-
01431535/1649 від 25.01.2001, № 48-
26-01-01431535/1650 від 25.01.2001
В С Т А Н О В И В:
ДП “Чернігівнафтогазгеологія” /правонаступник ДГП
“Чернігівнафтогазгеологія”/ звернулось з позовом про визнання
недійсними рішень ДПІ у м. Чернігові про застосування та
стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування, а саме:
- № 46-26-01-01431535/1648 від 25.01.2001 про донарахування до
бюджету податку на прибуток – 31796 грн. та стягнення фінансової
санкції /30%/ - 9539 грн. /за виявлені порушення п. 3.1 ст. 3,
п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
;
- № 47-26-01-01431535/1649 від 25.01.2001 про донарахування до
бюджету податку на додану вартість 14127 грн., стягнення
фінансових санкцій /100%/ 14127 грн. та 7070 грн. /однократний
розмір заявленого від’ємного значення ПДВ в Декларації за липень
2000р./, нарахованої пені по ПДВ – 2568 грн. /за виявлені
порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
;
- № 48-26-01-01431535/1650 від 25.01.2001 про нарахування пені
до Інофонду у розмірі 25523 грн.
Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень є акт
перевірки спільної діяльності ДГП “Чернігівнафтогазгеологія” з
ЗАТ “Газ-МДС” з питань дотримання вимог податкового
законодавства у період з 21.02.1997 по 30.09.2000.
За результатами перевірки встановлений факт порушенння
правильності нарахувань та своєчасності сплати до бюджету
податку на прибуток та податку на додану вартість. Вказані
порушення виникли в результаті віднесення до валових витрат і
податкового кредиту вартості товарно – матеріальних цінностей і
сум податку на додану вартість, які вносились учасником спільної
діяльності як внесок на виконання вимог договору про спільну
діяльність. При цьому перевіряючі посилаються на пункт 5.1
статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, стосовно того, що вказана операція не є продажем
і як наслідок - не є придбанням для спільної діяльності, і тому
вартість вказаних товарно – матеріальних цінностей і суми
податку на додану вартість не відносяться до складу валових
витрат і податкового кредиту.
Арбітражний суд Чернігівської області рішенням від 21.05.2001
/суддя Г.Г.Гоголь/ позовні вимоги задовольнив частково, а саме
визнав недійсним рішення ДПІ у м. Чернігові № 48-26-01-
01431535/1650 від 25.01.2001 щодо нарахування пені до
Інноваційного фонду в сумі 25523 грн., посилаючись на те, що
підстав для нарахування та сплати пені за несвоєчасну сплату
внесків до інофонду немає, оскільки відсутні законодавчо
визначені строки його сплати.
В решті позову відмовлено на підставі того, що вартість
отриманих матеріальних цінностей не повинна була відноситися до
складу валових витрат, отже по спільній діяльності не було
підстав на віднесення до податкового кредиту 21197 грн. На цій
підставі суд визнав рішення ДПІ у м. Чернігові № 46-26-01-
01431535/1648 від 25.01.2001 і № 47-26-01-01431535/1649 від
25.01.2001 такими, що відповідають законодавству про
оподаткування.
За апеляційною скаргою позивача Київський апеляційний
господарський суд /суддя Фролова Г.М. – головуючий, Сотнікова
С.В., Бакуліна С.В./ постановою від 24.04.2002 рішення
арбітражного суду Чернігівської області від 21.05.2001 залишив
без змін з тих самих підстав.
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24.04.2002, просить рішення арбітражного
суду Чернігівської області від 21.05.2002 та вказану постанову у
даній справі скасувати частково, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального права.
У касаційній скарзі позивач вказує не те, що згідно зі ст.
3.2.8. Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при здійснені спільної (сумісної діяльності)
передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку,
уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної
діяльності, вважається продажем таких товарів (робіт, послуг) та
згідно з Порядком ведення податкового обліку та складання
податкової звітності результатів спільної діяльності на
території України без створення юридичної особи (затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України від
16.01.І1998 р. № 24 ( z0062-98 ) (z0062-98)
в п. 1.3. якого сказано, що з
метою оподаткування господарські відносини між учасниками
спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих
цивільно-правових договорів.
Учасники договору про спільну діяльність подають документи по
операціях, що відносяться до спільної діяльності, а учасник, на
якого покладено ведення обліку, забезпечує інших учасників
договору інформацією, яка необхідна їм для формування звітних,
податкових та інших матеріалів в строки, що обумовлені договором
та забезпечують складання бухгалтерської звітності у встановлені
терміни.
Таким чином, згідно з п. 7.7.5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.1997
р. зі змінами та доповненнями під витратами понесеними платником
податку у зв'язку з проведенням спільної діяльності є витрати
платника податку на проведення такої діяльності.
Тобто під витратами спільної діяльності, на думку позивача,
треба розуміти витрати платника податку - учасника такої
спільної діяльності, що підтверджується ст. 2.1.1 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно зі ст. 7.7.6 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
для цілей оподаткування господарські
відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до
відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, а рішення та постанова у даній справі зміні з таких
підстав.
Главою 38 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
для суб'єктів
підприємницької діяльності передбачено можливість здійснення
ними сумісної (спільної) діяльності для досягнення спільної
господарської мети. При цьому, для досягнення зазначеної мети,
учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима
чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові
внески учасників договору, а також майно, створене або придбане
в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.
Касаційна інстанція зазначає, що учасник договору про сумісну
діяльність втрачає право вільно розпоряджатися своєю часткою у
спільному майні і може розпоряджатись майном, що було його
власністю, виключно за згодою інших учасників договору.
Порядок ведення податкового обліку та складання податкової
звітності результатів спільної діяльності на території України
без створення юридичної особи затверджено наказом ДПА України
від 11.07.97 р. N 234 ( z0308-97 ) (z0308-97)
.
Що стосується питань оподаткування ПДВ, то ст. 16 Указу
Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
,
встановлено, що особою, відповідальною за утримання та внесення
ПДВ до бюджету під час виконання договорів про спільну
діяльність, є особа, яка веде облік результатів такої діяльності
відповідно до законодавства. Таким чином, у разі здійснення
суб'єктами підприємницької діяльності договору про спільну
діяльність, особа, яка зазначеним договором уповноважена вести
облік результатів такої діяльності, повинна по такій діяльності
зареєструватися платником ПДВ.
При цьому, відповідно до п. 15 Положення про Реєстр платників
податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України
від 01.03.2000 р. N 79 ( z0208-00 ) (z0208-00)
для осіб, відповідальних за
утримання та внесення ПДВ до бюджету під час виконання договорів
про спільну діяльність, Свідоцтво платника ПДВ видається тільки
на строк дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, і встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, між ДГП “Чернігівнафтогазгеологія” та ЗАТ
“Газ - МДС” укладено договір № 23-3/97-84Б-97 від 04.08.2000
(нова редакція) про сумісну інвестиційну та виробничу діяльність
по геологічному вивченню та дослідно-промисловій експлуатації
нафтових та газових родовищ. Відповідно до пункту 2.2 договору
інвестор (ЗАТ “Газ - МДС”) передає на окремий баланс інвестиції
в сумісну діяльність в грошовій формі, у вигляді майна та
інтелектуальних цінностей. На ДГП “Чернігівнафтогазгеологія”
пунктом 4.3 договору покладено обов'язок ведення організаційної,
фінансової, бухгалтерської та практичної діяльності.
Виконуючи умови договору ЗАТ “Газ - МДС” для здійснення сумісної
діяльності передало в якості інвестицій 5631,3 тис. грн., в тому
числі 5046,3 тис. грн. товарно – матеріальних цінностей.
Вартість частини товарно-матеріальних цінностей (на загальну
суму 121181,97 грн.) віднесено ДГП “Чернігівнафтогазгеологія” до
складу валових витрат, а нарахований податок на додану вартість
– до податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Визначення вказаних термінів міститься в Законі України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зокрема, під
валовими витратами розуміють суму будь-яких витрат платника
податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг),
які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для
їх подальшого використання у власній господарській діяльності
(п. 5.1 ст. 5 цього закону( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Крім того, Законом України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а саме, підпунктом 7.7.6 пункту 7.7
статті 7, якою передбачені особливості оподаткування спільної
діяльності, встановлено, що для цілей оподаткування господарські
відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до
відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.
Згідно з пунктом 3.2.8 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при здійсненні спільної (сумісної
діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника
податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої
спільної діяльності, вважається продажем таких товарів (робіт,
послуг).
З наведених положень Законів України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вбачається, що передача внеску у вигляді певних
товарно-матеріальних цінностей в межах договору про спільну
діяльність прирівняна законодавцем до операцій продажу (в
розумінні зазначених законів). А оскільки придбані товари
використовуються в подальшому для здійснення сумісної
господарської діяльності, касаційна інстанція вважає, що їх
вартість правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат
виробництва та обігу відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
а нарахований податок на додану вартість – до складу податкового
кредиту відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає висновок суду першої
та апеляційної інстанції про правомірність прийняття ДПІ у м.
Чернігові рішень № № 46-26-01-01431535/1648, 47-26-01-
01431535/1649 від 25.01.2001 таким, що ґрунтується на
неправильному застосуванні норм податкового законодавства, у
зв'язку з чим рішення та постанова у справі підлягають зміні.
Керуючись ст.ст. 111-7, п. 2 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 21.05.2002 господарського суду Чернігівської області
та постанову від 24.04.2002 Київського апеляційного
господарського суду у справі № 2\238-2 господарського суду
Чернігівської області змінити, виклавши резолютивну частину
рішення в такій редакції:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2.
3. Визнати недійсними рішення ДПІ у м. Чернігові № 46-26-01-
01431535/1648 від 25.01.2001, № 47-26-01-01431535/1649 від
25.01.2001, № 48-26-01-01431535/1650 від 25.01.2001.
4.
Повернути Дочірньому підприємству національної акціонерної
компанії “Надра України” “Чернігівнафтогазгеологія” надмірно
сплачене державне мито при поданні касаційної скарги за
платіжним дорученням № 888 від 22.05.2002.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Дроботова
Н.Ткаченко