ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2002 Справа N 17-2-28/01-8234
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів : Глос О.І. – (доповідача у справі),
Грека Б.М.,
розглянувши матеріали ДП “Мар.Ф.К.Едженсі”
касаційної скарги
на постанову від 03.04.2002 Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 17-2-28/01-8234
господарського суду Одеської області
за позовом ДП “Мар.Ф.К.Едженсі”
до ДПІ у Приморському райорні м. Одеси
про про стягнення з державного бюджету 922405,87 грн.
В СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ ПРЕДСТАВНИКМ ВІД:
позивача:
відповідача:
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.01.2002 у
справі № 17-2-28/01-8234 задоволено позов
про зобов”язання Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси надати до управління Державного казначейства в
Одеській області висновок про повернення з держбюджету України
на користь позивача бюджетної заборгованості з ПДВ по податковим
деклараціям з ПДВ за серпень-грудень 2000 року на загальну суму
912405 грн.10 коп. і процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості з ПДВ за серпень – грудень 2000 року на загальну
суму 198998 грн. 87 коп. шляхом перерахування на його рахунок в
установі банку, а також зобов”язано управління Держказначейства
в Одеській області повернути з Держбюджету України на користь
позивача бюджетну заборгованість з ПДВ на загальну суму 912405
грн. 10 коп. і проценти, нараховані на суму бюджетної
заборгованості з ПДВ на загальну суму 198998 грн.87 коп. шляхом
перерахування на його рахунок в установі банку.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
03.04.2002 у справі № 17-2-28/01-8234 вказане рішення
господарського суду першої інстанції було скасовано, а в позові
відмовлено з мотивів неправильного застосування судом першої
інстанції ст.ст. 7, 8 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а також неподання позивачем всіх
передбачених Законом документів для одержання експортного
відшкодування.
Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2002 та
залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від
02.01.2002 у справі № 17-2-28/01-8234, посилаючись на
невідповідність висновків Одеського апеляційного господарського
суду щодо неподання позивачем всіх передбачених законом
документів для одержання експортного відшкодування наявним у
справі доказам і вимогам Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь їх
представників в засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши правильність застосування господарським судом першої
та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судовими інстанціями встановлено, що позивач, зареєстрований як
платник податку на додану вартість в ДПІ Приморського району м.
Одеси, в серпні – грудні 2000 року здійснював операції з продажу
зерна за експортними контрактами, тобто зовнішньоекономічну
діяльність. У звітні (місячні) періоди він надав до ДПІ
Приморського району м. Одеси податкові декларації з ПДВ з
розрахунками експортного відшкодування з бюджету за серпень-
грудень 2000 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд апеляційної інстанції всебічно дослідив всі
обставини справи і прийшов до правильного висновку стосовно
порушення позивачем вимог п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо подання до ДПІ
розрахунків експортного відшкодування та передбаченої вказаною
нормою Закону документації до них з огляду на наступне.
Особливості бюджетного відшкодування платникам ПДВ, які
здійснюють експортні операції, регламентується ст. 8 Закону
України “Про податок на додану вартість, згідно з п. п. 8.1, 8.6
якої платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України (експорт), має право на отримання експортного
відшкодування у разі подання розрахунку експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця разом з
декларацією за відповідний звітний період і такими документами:
а) митною декларацією, що підтверджує факт вивезення товарів за
межі митної території України; б) копіями платіжних доручень,
завірених банком, про перерахування платником податку коштів на
користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів
(робіт,послуг), з урахуванням податків, нарахованих на суму
такого придбання.
Відповідно до п. 8.6 вказаного Закону, у разі неподання
платником по-
датку розрахунку експортного відшкодування у встановлені строки,
експортне відшкодування не надається, а суми такого
відшкодування враховуються у розрахунку зобов”язань такого
платника податку з податку майбутніх податкових періодів.
Враховуючи, що позивачем не подано до господарського суду
доказів подання у встановлений законом строк розрахунків
експортного відшкодування разом із передбаченими п. 8.1 ст. 8
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
документами, висновки суду апеляційної інстанції щодо
безпідставності вимог позивача про стягнення з Держбюджету
України експортного відшкодування є правомірними, а постанова
суду апеляційної інстанції такою, що відповідає вимогам чинного
законодавства і фактичним обставинам справи у зв”язку з чим
підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірнього підприємства “Мар.Ф.К.Едженсі”
залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного
господарськогосуду від 03.04.2002 у справі № 17-2-28/01-8234 без
змін.
Головуючий Є.Усенко
Судді О.Глос
Б.Грек