ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2002 Справа N 6/113п
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
за участю позивача: Ципук О.М., представника відповідача:
Поліщука О.М. доручення від 01.02.2002 року, розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного
підприємця Чабана О.В. на рішення господарського суду м. Києва
від 26.03.2002 року у справі № 6/113п за позовом Приватного
підприємця Ципук О.М. до Приватного підприємця Чабана О.В. про
розірвання договору оренди та виселення,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2000 року позивач звернувся до суду з позовною заявою
до відповідача про розірвання договору оренди б/н від 20.07.1998
року та виселення посилаючись на те, що останній неналежно
виконує договірні зобов’язання у частині здійснення розрахунків.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.03.2002 року позов
про розірвання договору оренди і виселення задоволено та
стягнуто з відповідача 83 000 грн.
В апеляційному порядку зазначене рішення суду не переглядалось.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судове рішення
прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права
і просить його скасувати та прийняти нове рішення задовольнивши
заявлений ним зустрічний позов.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення позивача і представника відповідача,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Приймаючи рішення суд виходив з того, що відповідач порушив
договірні зобов’язання, щодо сплати орендної плати, і тому
відповідно до ст. ст. 269, 265 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
розірвав договір оренди та виселив відповідача із
спірного приміщення та стягнув з останнього 83 000 грн.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами був укладений
договір оренди від 20.07.1998 року, за умовами якого позивач
передає відповідачу у користування приміщення, а останній
щомісячно, не пізніше 5 числа кожного місяця здійснює орендну
плату. Відповідно до п. 3.9.2 зазначеного договору ремонт
орендованого приміщення, електо-водоканалізації, здійснює
відповідач за свій рахунок, а кошти затрачені на це враховуються
при оплаті орендної плати.
Суд, вирішуючи спір, у порушення норм процесуального права – ст.
ст. 32-34, 36, 38, 43, 84 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дійшов висновків, які ґрунтуються на
неповно з’ясованих обставинах, що вплинуло на правильність
застосування норм матеріального права, і прийняв рішення, яке за
своїм змістом не відповідає вимогам процесуального закону.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору оренди, суд
послався на те, що позивач стверджує, а відповідачем не
спростовано доводів позивача щодо несплати ним орендної плати з
моменту укладення договору.
Однак, зробивши такі висновки, суд не з’ясував належним чином
питання щодо проведення відповідачем ремонтних робіт у спірному
приміщенні. Суду слід перевірити і дати належну оцінку доводам
відповідача щодо підтвердження витрат, понесених ним у зв’язку з
ремонтом орендованого приміщення, оскільки умовами спірного
договору оренди передбачено здійснення таких ремонтних робіт і
врахування понесених на це витрат при сплаті відповідачем
орендної плати.
Водночас, з матеріалів справи видно, що судом, також вирішується
спір між цими ж сторонами за позовом ПП Ципук О.М. до ПП Чабана
О.В. про стягнення заборгованості з орендної плати, і зустрічним
позовом ПП Чабана О.В. до ПП Ципук О.М. про стягнення збитків в
іншій справі № 5/113 з підстав договору оренди, що є предметом
спору в даній справі.
З огляду на зазначене, суду слід обговорити питання про
доцільність об’єднання в одну справу даної справи і справи №
5/113, оскільки ці справи зв’язані між собою підставою
виникнення та поданими доказами.
Окрім цього, суд у порушення вимог норм процесуального закону
вийшов за межі позовних вимог прийнявши рішення в частині
стягнення з ПП Чабана О.В. основного боргу в розмірі 83 000
грн., що не було предметом позовних вимог заявлених позивачем у
даній справі.
За таких обставин, коли судом не було з’ясовано і досліджено
належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх
правильну юридичну оцінку і застосування норм матеріального і
процесуального права, прийняте судом по даній справі рішення
визнати законним і обґрунтованим не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог процесуального та
матеріального права.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємця Чабана Олександра
Валерійовича задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 26.03.2002 року
скасувати і справу № 6/113п передати господарському суду м.
Києва на новий розгляд, в іншому складі суду.
Головуючий В.С. Перепічай
Судді І.В. Вовк
П. А. Гончарук