ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2002 Справа N 2-18/627-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого — Перепічая В.С.,
суддів: Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому виконкому Феодосійської міської ради
судовому засіданні в м.
Києві касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.10.01
у справі
за позовом за позовом ТОВ “Феодосіякурорт”
до виконкому Феодосійської міської ради
Про визнання права власності
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2000 року ТОВ “Феодосіякурорт” пред'явило в
арбітражному суді позов до виконкому Феодосійської міської ради
про визнання права власності на будівлю.
Вказало, що на неодноразові їх звернення, відповідач
необгрунтовано відмовив в оформленні права власності на будівлю
(павільйон курортних послуг), розташовану за адресою: м.
Феодосія, пр-т Леніна, 2а.
Посилаючись на ці обставини, просив з підстав ст. 48 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
задовольнити позов.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.08.01 (суддя Осоченко І.К.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.10.01
(судді: Плут В.М., Шевченко Н.Н., Черткова І.В.), позов
задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить зазначені рішення та
постанову скасувати, у позові відмовити, посилаючись на те, що
рішенням першої інстанції та постановою другої інстанції без
будь-яких правових обґрунтувань визнано право власності ТОВ
“Феодосіякурорт” на об'єкт права державної власності України.
Касаційною інстанцією, відповідно до ст. 77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у справі об'являлась перерва з 05.06.02 на 27.06.02
та з 27.06.02 на 17.07.02.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, відзиву на неї та перевіривши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення, суд виходив з доведеності заявлених
вимог. Проте до такого висновку суд дійшов передчасно, без
належного з'ясування дійсних обставин справи і наведення
відповідних обґрунтувань.
За приписом ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 (із
змінами і доповненнями) “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визначаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та
інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких
визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Рішення суду не відповідає наведеним вимогам: вирішуючи спір по
суті, суд констатував лише факт переходу спірної будівлі від
одної юридичної особи до іншої і не навів ніяких правових
обгрунтувань, задовольняючи позов.
При цьому суд не з'ясував і правового статусу спірної будівлі,
законодавство, яке регулює питання його вирішення.
Крім того, підлягає перевірці і те, чи не був вже визначений
правовий статус вказаного приміщення попередніми судовими
рішеннями, на що, зокрема, посилався позивач.
Таким чином, судом також у порушення норм процесуального права —
ст.ст. 32—34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не було з'ясовано
дійсних обставин справи, що вплинуло на їх правильну юридичну
оцінку, застосування норм матеріального права.
Суд другої інстанції, залишаючи рішення суду без змін, на
зазначене уваги не звернув і, у свою чергу, сам припустився цих
же порушень, що і суд першої інстанції.
За таких обставин судові рішення визнати законними і
обґрунтованими не можна, а тому вони підлягають скасуванню, з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Стосовно ж питання вирішення заявленого позову по суті, про що
також наголошується у касаційній скарзі, то з огляду
вищенаведеного та вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, таких
підстав немає.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, повно
з'ясувати дійсні обставини справи і, в залежності від
встановленого та вимог матеріального і процесуального права,
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу виконкому Феодосійської міської ради
задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.10.01 та рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 14.08.01 скасувати і справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук