ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.07.2002 Справа N 3/10-11/73
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Борденюк Є.М.
суддів: Яценко О.В., Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу Української Автокефальної
Православної Свято-Введенської
Церкви (УАПЦ)
на ухвалу від 09.04.2002 р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 3/10-11/73 господарського суду
Львівської області
за позовом Релігійної громади Української
Греко-Католицької Церкви (УГКЦ)
до Української Автокефальної
Православної Свято-Введенської
Церкви (УАПЦ)
треті особи, які не 1. Львівська
заявляють самостійних облдержадміністрація, м. Львів;
вимог: 2. Сокальська
райдержадміністрація, м. Сокаль
Про усунення перешкод у користуванні церквою
в судовому засіданні взяли Горбай Р.С. – дов. від 15.07.2002
участь представники: р. № 026
від позивача: не з’явився
від відповідача: Мелех Я.А. – дов. від 31.05.2002 р.
від третьої особи 1: № 5/9-1939-2
від третьої особи 2: не з’явився
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., доводи представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Релігійна громада УГКЦ звернулась до господарського суду
Львівської області з позовом про усунення перешкод у почерговому
користуванні церквою Введення в Храм Пресвятої Богородиці в с.
Зубків Сокальського району.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що дії релігійної громади УАПЦ
(відмова від почергового користування храмом) грубо порушують
право на свободу совісті греко-католиків та розпорядження
Представника Президента України у Львівській області № 205 від
21.03.1994 р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 21.03.2002
р. (суддя – Сало І.А.) позов був задоволений в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону
України “Про свободу совісті та релігійні організації” культові
будівлі і майно, які є державною власністю, можуть передаватись
двом, або більше громадам за їх взаємною згодою. При відсутності
такої згоди державний орган визнає порядок користування
культовою будівлею і майном шляхом укладення кожною громадою
окремого договору.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Львівського
апеляційного господарського суду на рішення у справі.
Ухвалою апеляційної інстанції від 09.04.2002 р. апеляційна
скарга була повернута відповідачу без розгляду на підставі п. 4
ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(скаргу подано після закінчення строку,
встановленого для її подання, а клопотання про відновлення
такого строку не містить вказівок на поважні причини).
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 09.04.2002 р., посилаючись на те, що
вказана ухвала є незаконною, тому підлягає скасуванню.
Відповідач вважає, що десятиденний строк, встановлений для
апеляційного оскарження, настав з моменту отримання поштою
рішення господарського суду Львівської області від 21.03.2002
р., тобто з 27.03.2002 р.
Позивач звернувся з відзивом на касаційну скаргу, в якому вказує
на необґрунтованість доводів відповідача і просить залишити
касаційну скаргу Української Автокефальної Православної
Свято-Введенської Церкви без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваної ухвали, дійшла висновку, що
судом, при прийнятті вказаного процесуального документу за
зібраними та оціненими доказами, правильно застосовані норми
матеріального права та не встановлено порушення процесуальних
норм, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського суду набирає законної
сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття,
а у разі, якщо у судовому засідання було оголошено лише вступну
та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після
закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення,
оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга подається протягом десяти
днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у
разі якщо у судовому засідання було оголошено лише вступну та
резолютивну частину рішення, – з дня підписання рішення,
оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
За заявою сторони господарський суд може відновити пропущений
строк в разі наявності поважних причин його пропуску (ст. 53
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
В касаційній скарзі відповідач зазначає, що пропущення
процесуального строку на апеляційне оскарження сталося з
поважних причин, а саме, отримання поштою рішення господарського
суду Львівської області від 21.03.2002 р. відбулося тільки
27.03.2002 р. і відповідачу потрібен був час на ознайомлення зі
змістом рішення у справі.
Однак, таке тлумачення ст. 93 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є помилковим. Скаржник повинен був
подати апеляційну скаргу на рішення від 21.03.2002 р. протягом
десяти днів з дня підписання рішення, а не з моменту його
отримання.
Виходячи зі змісту ст. 53 Арбітражного процесуального кодексу
України поважними причинами пропуску процесуального строку
визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними
та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для
своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача був
присутній на судовому засіданні 21.03.2002 р., що надало
можливість відповідачу бути обізнаним про зміст прийнятого
рішення. Крім того, відповідно до умов ст. 87 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення та ухвали
розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому
процесі, третім особам не пізніше п’яти днів після їх прийняття
або вручаються їм під розписку, тобто представник УАПЦ мав право
взяти під розписку рішення господарського суду Львівської
області від 21.03.2002 р., а не чекати його отримання поштою.
Посилання заявника не містять жодних вказівок існування дійсно
істотних перешкод для своєчасного оскарження рішення
господарського суду до апеляційної інстанції, тому підстав для
скасування ухвали Львівського апеляційного господарського суду
від 09.04.2002 р. не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Української Автокефальної Православної
Свято-Введенської Церкви на ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 09.04.2002 р. у справі № 3/10-11/73
залишити без задоволення.
2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
09.04.2002 р. у справі № 3/10-11/73 залишити без зміни.
Головуюча Борденюк Є.М.
Судді: Яценко О.В.
Харченко В.М.