ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.07.2002 Справа N 1/3”О”
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів : Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
за участю представника:
МПП “Лазурит-Н” Судаковського О.Г.
розглянув Державної податкової інспекції у
касаційну скаргу Скадовському районі Херсонської області
на постанову від 04.03.2002
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 1/3”О”
господарського суду Херсонської області
за позовом малого приватного підприємства “Лазурит-
Н”, м. Скадовськ
До Державної податкової інспекції у
Скадовському районі
Про визнання рішення недійсним
В грудні 2001 р. мале приватне підприємство “Лазурит-Н”
пред’явило в суді позов до Державної податкової інспекції у
Скадовському районі Херсонської області про визнання недійсним
рішення № 382/233-2495609/3337 від 08.11.2001 про застосування
та стягнення фінансових санкцій, посилаючись на те, що Закон
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не порушувало. Рішення податкової інспекції прийнято на підставі
акта перевірки від 21.08.2001, попереднє рішення від 29.08.2001,
яке було прийнято на підставі цього ж акта, скасоване рішенням
Державної податкової інспекції Херсонської області 24.09.2001, а
тому відповідач не мав права прийняти по цьому ж акту друге
рішення.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.01.2002
(суддя Губіна І.В.) позов задоволено.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
представники податкової служби не мали доручення на право
здійснення перевірки позивача. На підставі акта перевірки не
можна приймати друге рішення, бо попереднє рішення, яке було
прийнято податковою інспекцією на підставі цього ж рішення,
скасоване податковою адміністрацією області, яка не дала ніяких
вказівок податковій інспекції про необхідність прийняття іншого
рішення.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
04.09.2002 (судді Таценко Н.Б. - головуючий, Сидоренко М.В.,
Мирошниченко М.А.) рішення господарського суду від 15.01.2002
залишено без змін.
Залишаючи рішення без змін, апеляційний господарський суд
виходив з того, що позапланова перевірка позивача проведена з
порушенням вимог Указу Президента України “Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
, а саме не
підпадають не під одну з підстав, перелічених в п. 3 Указу
( 817/98 ) (817/98)
. Чинне законодавство не надає Державній податковій
інспекції України права приймати на підставі складеного за
результатами проведеної перевірки акта повторного рішення про
застосування фінансових санкцій у разі скасування первісного
рішення.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Скадовському
районі Херсонської області просить рішення господарського суду
Херсонської області та постанову Одеського апеляційного
господарського суду скасувати, в позові відмовити, посилаючись
на те, що суд неправильно застосував Указ президента України від
23.07.98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
, бо він стосується лише перевірок
фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької
діяльності і регулює порядок перевірки виключно питань, які
пов’язані зі сплатою податків, зборів та обов’язкових платежів
внаслідок здійснення такої фінансово-господарської діяльності.
Перевірка проводилась на підставі Законів України “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
та “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а тому у
судових інстанцій не було підстав визнавати рішення податкової
інспекції недійсними.
Апеляційним господарським судом порушені вимоги п. 9 ст. 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
- постанова прийнята по справі № 1/1-О, хоча
розглядалася Справа N 1/3-“О”.
В постанові апеляційного господарського суду зроблено висновок
про неправомірність прийнятого ДПІ у Скадовському районі
Херсонської області рішення № 221/233-24956909/2340, хоча воно
не було предметом розгляду суду і стосується іншого акта
перевірки.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судовими інстанціями обставин справи та їх юридичну
оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з позовом про визнання рішення податкової
інспекції недійсним, мале приватне підприємство “Лазурит-Н”
вказало, що порушень Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
воно не
допускало, а тому фінансові санкції застосовані незаконно.
Проте, судом ці доводи не перевірялись і оцінка їм в рішенні
суду не дана, що свідчить про неповноту з’ясування дійсних
обставин справи.
Згідно акта № 000271-232/58К від 21.08.2001 державної податкової
інспекції, яка проводила перевірку МПП “Лазурит-Н”, реалізація
товару здійснювалась безпосередньо з двох холодильних камер, які
підключені до джерела електроспоживання.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
МПП “Лазурит-Н”
повинно проводити розрахункові операції з використанням РРО.
Позивач вказував, що ним використовувався низькотемпературний
ларьок-прилавок, а тому застосовувати РРО йому не потрібно.
Відповідно до ст. 12 Закону України “По державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
Державна податкова адміністрація в
області має право скасовувати рішення нижчестоящих державних
податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам
законодавства.
Скасування рішення податкового органу за результатами конкретної
перевірки не позбавляє останній можливості виправити в новому
рішенні встановлені контролюючим органом свої помилки і знову
застосувати санкції за це саме порушення. Таке є можливим, тому
що скасовується тільки рішення, а не акт перевірки. Акт
перевірки лише фіксує наявність чи відсутність певних юридичних
фактів, є свідченням певної позиції податкового органу і
підставою для його рішення про застосування санкцій.
Враховуючи викладене, можна погодитись з висновками судових
інстанцій про відсутність у податкової інспекції права повторно
приймати рішення про застосування фінансових санкцій після
усунення помилок, допущених при прийнятті попереднього рішення,
яке було скасоване.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.35) 16.08.2001 Державною
податковою адміністрацією України було видано наказ № 327 “Про
перевірку стану дотримання податкового законодавства у курортних
містах Запорізької, Миколаївської та Херсонської областей”.
17.08.2001 Державною податковою службою у Херсонській області
видані посвідчення інспекторам на здійснення перевірки суб’єктів
підприємницької діяльності у Херсонській області з питань
дотримання порядку проведення розрахункових операцій у сфері
готівкового обігу.
Відповідач, оскаржуючи рішення, посилався на вказані докази як
на підставність проведення перевірки позивача, проте апеляційним
господарським судом ці доводи відповідача залишено поза уваги і
оцінка їм не дана.
При прийнятті постанови апеляційний господарський суд керувався
Указом Президента України № 817/98 від 23.07.98 “Про деякі
заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
не
врахувавши, що Указ ( 817/98 ) (817/98)
стосується лише перевірок
фінансово-господарської діяльності суб’єктів і регулює порядок
виключно питань, які пов’язані зі сплатою податків, зборів та
обов’язкових платежів внаслідок здійснення такої фінансово-
господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювалась
перевірка позивача з питань виконання Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Враховуючи викладене, не можна погодитись із застосуванням
апеляційним господарським судом Указу Президента України №
817/98 від 23.07.98 ( 817/98 ) (817/98)
.
Допущені апеляційним господарським судом і порушення норм
процесуального права.
В резолютивній частині постанови вказано про залишення без змін
рішення по справі № 1/1-О, хоча розглядалась Справа
N 1/3 “О”, зроблено висновок про неправомірність прийнятого ДПІ
у Скадовському районі Херсонської області рішення № 221/233-
24956909/2340, хоча воно не було предметом розгляду судових
інстанцій.
Наведене свідчить про порушення судовими інстанціями норм
матеріального і процесуального права, а тому постановлені
судовими інстанціями рішення підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з вимогами закону і фактичними
обставинами справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу податкової інспекції у Скадовському районі
Херсонської області задовольнити частково.
Постанову від 04.03.2002 Одеського апеляційного господарського
суду та рішення господарського суду Херсонської області від
15.01.2001 у справі № 1/3 “О” скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
А.Уліцький