ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2002 Справа N 3/76Д
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.
судді
суддів Васищака І.М., Подоляк О.А.,
розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства закритого
типу міжнародної торгової фірми “Інтермаркет”
на рішення від 27.12.2001 року господарського суду Житомирської
області та постанову від 11.05.2002 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 3/76 “Д”
за позовом відкритого акціонерного товариства
“Житомирагрохім”
до акціонерного товариства закритого типу міжнародної торгової
фірми “Інтермаркет” про розірвання договору та виселення з
приміщення
та за зустрічним позовом акціонерного товариства закритого типу
міжнародної торгової фірми “Інтермаркет” до відкритого
акціонерного товариства “Житомирагрохім”
про визнання таким, що відбувся договір купівлі-продажу
приміщення та визнання недійсним свідоцтва на право власності
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Житомирагрохім” (далі скорочено
– товариство) подало господарському суду Житомирської області
позов до акціонерного товариства закритого типу міжнародної
торгової фірми “Інтермаркет” (далі скорочено - фірма) про
розірвання договору та виселення з приміщення.
Фірма “Інтермаркет” подало зустрічний позов про визнання таким,
що відбувся договір купівлі-продажу приміщення магазину та про
визнання недійсним свідоцтва про право власності.
Рішенням від 27.12.2001 року господарського суду Житомирської
області (суддя Л. Шкляр), залишеним без змін постановою від
11.05.2002 року Київського апеляційного господарського суду,
позов задоволено - укладений між сторонами договір про спільну
фінансово-господарську діяльність розірвано і відповідача
зобов’язано звільнити займані приміщення за адресою м. Житомир,
вул. 1-го Травня, 63. В задоволенні зустрічного позову
відмовлено.
Рішення в частині задоволення вимог за первісним позовом
мотивоване не виконанням відповідачем умов договору щодо сплати
на користь позивача 60 відсотків прибутку від ведення спільної
діяльності або орендної плати.
Рішення в частині відмови в задоволенні вимог за зустрічним
позовом мотивоване невизнанням акта приймання - передачі від
17.11.1997 року цивільно-правовою угодою, на підставі якої могло
бути здійснено відчуження майна та перехід права власності і
облік майна на балансі сторони не дає підстав для визнання за
нею права власності на це майно.
Фірма “Інтермаркет” вважає, що прийняті у даній справі рішення і
постанова підлягають касаційному перегляду через порушення
судами норм матеріального права, що є підставою для їх
скасування і прийняття судом касаційної інстанції нового рішення
про відмову в позові та задоволення зустрічного позову.
В обґрунтування касаційної скарги фірма “Інтермаркет”
посилається на те, що судами неправомірно відхилені докази про
укладення сторонами договору купівлі-продажу приміщення; суди
невірно застосували положення, що регулюють питання сумісної
діяльності та спільної власності, а саме статті 432 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Товариство “Житомирагрохім” не надало суду касаційної інстанції
належних документів про обсяг прав його представників, що
визнано колегією суддів як нез’явлення представників сторони в
судове засідання.
Заслухавши пояснення представника відповідача за первісним
позовом Ю.Чумака, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної оцінки
місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга фірми “Інтермаркет” підлягає
частковому задоволенню з наступного.
Первісний позов задоволений через відсутність доказів, які б
свідчили про виконання відповідачем умови договору про сплату на
користь позивача частини прибутку від ведення спільної
діяльності чи орендної плати.
Водночас з тексту спірної угоди випливає, що розподіл прибутку
між контрагентами мав здійснюватися виключно у разі його
отримання. Отже, насамперед суди мали виходити з результатів
спільної господарської діяльності сторін, а саме: наявності
прибутку; періодів його утворення; строків та порядку сплати цих
сум; їх розміру; коли і у який спосіб товариство направляло свої
вимоги про виконання договору в цій частині.
Також суди не дослідили та не дали належної оцінки поведінці
сторін за умов збиткової торгівельної діяльності, а отже
можливого виконання цієї умови договору шляхом сплати орендної
плати: перевірка, зокрема, даних бухгалтерського обліку за 1996
році показала незадовільний результат фінансової діяльності
сторін у сфері роздрібної торгівлі, про що складено Акт від
25.03.1997 року про проведення перевірки достовірності даних
бухгалтерського обліку АТ “Інтермаркет” в частині роздрібної
торгівлі (магазин “Путятинський”), т. 2, а/с. 59.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що
між сторонами 1.11.1995 року був укладений договір про спільну
фінансово-господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі
шляхом відкриття та експлуатації продуктового магазину на базі
торгівельних площ за адресою м. Житомир, вул. 1-го Травня, 63.
Для забезпечення спільної діяльності товариство “Житомирагрохім”
надало, зокрема, об’єкт незавершеного будівництва, який
потребував добудови. Про участь фірми “Інтермаркет” в
будівництві приміщення магазину та про його готовність до
експлуатації свідчать наявні в матеріалах справи докази,
зокрема, складений Контрольно-ревізійним управлінням в
Житомирській області Акт від 22.06.2000 року за № 06-24/56
перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ
ЗТ “Інкермаркет” (т. 1, а/с 25-31), акт від 17.11.1997 року
передачі-прийомки частини незавершеного будівництва приміщення
магазину (т. 1 а/с 38), Акт від 14.02.2001 року державної
технічної комісії про готовність закінченого будівництвом
об’єкта до експлуатації (т.1, а/с 15) та рішення від 22.02.2001
року за № 103 виконавчого комітету Житомирської міської Ради (т.
1, а/с. 14).
Перевіряючи юридичну оцінку обставин справи та повноти їх
встановлення судами в частині відмови в задоволенні зустрічного
позові, колегія суддів виходить з положень статті 432 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якої грошові
та інші майнові внески учасників договору про сумісну
діяльність, а також майно, створене або придбане в результаті їх
сумісної діяльності, є спільною власністю сторін, яка за своїм
характером є частковою, дольовою, власністю.
Зазначена стаття встановлює, що учасники договору про сумісну
діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному
майні без згоди інших учасників договору. Напроти в процесі дії
договору право розпорядження спільним майном, у тому числі його
відчуження, має особа, на яку покладено ведення спільних справ,
в даному випадку такою особою згідно договору є фірма
“Інтермаркет”.
Стаття 113 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визначає, що володіння, користування і розпорядження майном при
спільній частковій власності проводиться за згодою всіх
учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.
В порушення вимог цієї статті суди першої та апеляційної
інстанцій не встановили визначений договором та фактичний внесок
кожної зі сторін сумісної діяльності і не вирішили питання
володіння, користування та розпорядження спірним приміщенням.
Як вбачається з матеріалів справи, виконкомом Житомирської
міської ради 6.03.2001 року ВАТ “Житомирагрохім” було видане
свідоцтво на право власності на магазин, який розташований в м.
Житомир по вул. 1-го Травня, 63. Водночас судом не було
досліджено підстави та правомірність видачі цього свідоцтва, чи
не порушує воно права і охоронювані законом інтереси інших осіб,
в тому числі фірми “Інтермаркет”.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення від
27.12.2001 року господарського суду Житомирської області та
постанова від 11.05.2002 року Київського апеляційного
господарського суду у даній справі прийняті з порушенням норм
матеріального права при неповноті встановлення обставин справи,
що є підставою для їх скасування та передачі справи на новий
розгляд.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід
встановити визначений договором та фактичний внесок кожної із
сторін сумісної діяльності, дослідити кому належить право
власності на спірне майно, чи було досягнуто сторонами згоди з
усіх істотних умов договору, з’ясувати обставини набуття права
власності і обсяг цього права, чи зачіпає угода права і
охоронювані законом інтереси інших осіб, дослідити підстави та
правомірність видачі свідоцтва на право власності, чи не порушує
воно права і охоронювані законом інтереси інших осіб, з’ясувати
отримання прибутку від здійснення спільної діяльності.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу
міжнародної торгової фірми “Інтермаркет” задовольнити частково.
2. Рішення від 27.12.2001 року господарського суду Житомирської
області та постанову від 11.05.2002 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 3/76 “Д” скасувати, справу
передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської
області.
3. Зупинення виконання рішення від 27.12.2001 року господарського
суду Житомирської області вважати таким, що втратило чинність.
Головуючий, суддя М. Кузьменко
Суддя І. Васищак
Суддя О. Подоляк