ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2002 Справа N 20/480
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Добролюбової Т.В.
Суддів - Дроботової Т.Б.
Ткаченко Н.Г.
За участю: представника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
Попової І.В. дов.№ 238/9/10-020 від 07.02.2002 р.;
представника ТОВ “Белрод» Тимченко Т.А. дов.№ 35 від 18.02.2002
р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
м. Києва на
рішення Арбітражного суду м. Києва від 13.06.2001 р. у справі
№ 20/480 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 11.04.2002 р. у справі № 20/480 за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю “Белрод» до Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання недійсним рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ТОВ “Белрод» звернувся з позовом до суду про визнання
недійсними рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 35/26
та № 36/26 від 05.01.2001 р. на загальну суму 30453, 42 грн.
Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 13.06.2001 р. у справі
№ 20/480 (суддя Флорова Г.М.) позов ТОВ “Белрод» було
задоволено, визнане недійсним рішення ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва № 35/26 від 5.01.2001р. в частині донарахування
ПДВ в сумі 7709,33 грн. та застосування фінансових санкцій по
ПДВ в сумі 7709, 33 грн. та рішення № 36/26 від 05.01.2001 р. в
частині донарахування податку на прибуток в сумі 11565, 20 грн.
та застосування фінансових санкцій по податку на прибуток в сумі
3469,56 грн. по відношенню до ТОВ “Белрод».
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.04.2002 р. у справі № 20/480 (судді Новіков М.М., Мачульський
Г.М., Шаргало В.І.) рішення арбітражного суду м. Києва від
13.06.2001р. по справі № 20/480 залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва просить рішення арбітражного суду м. Києва від
13.06.2001 р. у справі № 20/480 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 11.04.2002 р. по справі
№ 20/480 скасувати, посилаючись на те, що вони постановлені з
неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального
права.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом з
14.12.2000 р. по 20.12.2000 р. ДПА у м. Києві здійснила
документальну перевірку ТОВ “Белрод» з питань правильності
обчислення та внесення до бюджету сум податку на додану вартість
та податку на прибуток за І півріччя 1999 р. і за її
результатами було складено акт № 35/26-51 від 25.12.2000 р. на
підставі якого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято
рішення від 5.01.2001 р. за № 35/26 та за № 36/26 від 5.01.2001
р. про донарахування податку на додану та застосування
фінансових санкцій до позивача.
При проведенні документальної перевірки у позивача, було
встановлено, що між позивачем та ПП “Форез» в особі директора
Думанської Т.В. було укладено договір 3 16 від 28.04.1999 р. про
купівлю-продаж певної продукції. Відповідно до вимог укладеного
договору позивач – тов “Белрод» платіжними дорученнями
перерахувало ПП “Форез» кошти на загальну суму – 46260,00 грн. у
тому числі ПДВ – 3576,33 грн.
Від ПП “Форез» позивач отримав податкові накладні № 58 від
27.05.99 р. на суму 24800,00 грн. в т.ч. ПДВ 4133,33 грн. та
№ 64 від 3.06.99 р. на суму 21460,00 грн. в т.ч. ПДВ 3576,00
грн.
В травні та в червні 1999 р. ТОВ “Белрод” до складу податкового
кредиту включило суми ПДВ, відповідно до даних податкових
накладних, на загальну суму 7709,33 грн. з занесенням данної
суми в книгу придбання товарів / робіт послуг/.
ПП “Форез» було зареєстроване Радянською райдержадміністрацією
м. Києва 8.04.99 р., засновником якого, згідно статуту являється
громадянка України Думанська Тамара Володимирівна і яке як
платник податків було взято на облік в ДПІ Радянського р-ну
м. Києва. ПП “Форез» бухгалтерську звітність здало лише за перше
півріччя, податків до бюджету не сплачувало. Розпорядженням
№ 1040 від 1.11.99 р. було припинено операції по рахунку ПП
“Форез” за неподання органам ДПІ та їх посадовим особам
документів, пов’язаних з обкладанням та сплатою податків та
інших платежів.
Грошові кошти, які були одержані від позивача ПП “Форез” не
декларувало, ПДВ з вищезазначених сум до бюджету не
перераховувало і про наявність податкових зобов’язань не
заявляло.
Податкові накладні, які були надані позивачу – ТОВ “Белрод”,
були підписані не директором Думанською Т.В., а іншою особою.
Рішенням Обухівського районного суду Київської обл. від
21.12.1999 р., яке набрало чинності, установчі документи, а
саме: статут, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про
реєстрацію платника податків ПП “Форез” визнані недійсними. Було
встановлено, що Думанська Т.В. засновником ПП “Форез” не була і
ніякого відношення до даного приватного підприємства не має.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ “Белрод” суд першої та
апеляціної інстанцій виходив з того, що на момент видачі
вищезазначених податкових накладних свідоцтво про реєстрацію ПП
“Форез» не було анульовано і ПП “Форез» мало право нараховувати
ПДВ та складати податкову накладну і що висновки ДПІ щодо
порушення позивачем п.п. 7.4, 7.5, 7.7. Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є необґрунтованими і
крім того, що у відповідача не було законних підстав перекладати
обов’язок сплачувати ПДВ та податок на прибуток в бюджет замість
ПП “Форез», але з такими висновками суду погодитись не можна,
так як вони є помилковими та суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про підприємництво,
підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на
власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню
робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання
прибутку. При проведенні підприємницької діяльності підприємець
сам вирішує питання, пов’язані із співробітництвом з іншими
підприємствами.
Первинні документи, а саме накладна на відпуск товарно -
матеріальних цінностей та податкові накладні отримані позивачем
від ПП “Форез» не підтверджують правомірність віднесення на
валові витрати сум взаєморозрахунків позивача з ПП “Форез».
Згідно вимог п. 5.3.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств» до складу валових витрат не належать
будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,
платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і
зберігання яких передбачена правилами ведення податкового
обліку.
Згідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті
робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським
документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату
вартості таких робіт /послуг/.
Податкові накладні, які були надані позивачеві ПП “Форез” не є
належним доказом про виконання податкових зобов’язань перед
бюджетом.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що
підстав для задоволення позову ТОВ “Белрод» про визнання
недійсними рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 35/26
та № 36/ 26 від 5.01.2001р. не вбачається, а вказані рішення ДПІ
відповідають вимогам закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва задовольнити.
Рішення Арбітражного суду м. Києва від 13.06.2001 р. у справі
№ 20/480 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 11.04.2002 р. у справі № 20/480 скасувати і постановити
нове рішення, яким в позові ТОВ “Белрод» відмовити.
Головуючий Добролюбова Т.В.
Судді - Дроботова Т.Б.
Ткаченко Н.Г.