ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2002 Справа N 17-2-18-10/01-8406
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.,
суддів: Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому ПП “Управління виробничо-
судовому засіданні в м. технологічної комплектації”
Києві касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 30.04.02
у справі
за позовом за позовом ПП “Управління виробничо-
технологічної комплектації”
до КП “Одеські теплові мережі”
Про стягнення сум
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2001 року ПП “Управління виробниче-технологічної
комплектації” звернулося до суду з позовною заявою до КП
"Одеські теплові мережі", в якій просило стягнути з відповідача
заборгованість по векселю в розмірі 175000 грн. та штраф у
розмірі 292500 грн., посилаючись на те, що останнім невиконані
були умови договору оплати векселів № 41-в від 20.06.2001р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.02
(судця Продаєвич В.О.) позов було задоволено.
За апеляційною скаргою відповідача Одеський апеляційний
господарський суд постановою від 30.04.2002р. (судді: Величко
Т.А., Коваль Ю.М., Жукова А.М.) рішення змінено, позов
задоволене частково, стягнуто з відповідача 175000 грн., в решті
позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить зазначену постанову
скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, суд
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як видно з матеріалів справи, відповідач видав УМТ
"Прикарпаттрансгаз" три простих векселя на загальну суму 1 млн.
крб. із строком платежу: по векселю від 29.03.01 № 7532816809649
— 31.08.01, по векселям від 05.06.01 № 7532816809658, №
7532816809659 — за пред'явленням. УМТ "Прикарпаттрансгаз"
передало вказані векселі позивачу, в зв'язку з чим у
векселедавця — КП "Одеські теплові мережі" виникла
заборгованість перед позивачем на суму 1 млн. грн.
КП "Одеські теплові мережі" частково розрахувалося з позивачем у
сумі 25000 грн.
20.06.01 між сторонами був укладений договір № 41-в оплати
векселів, за умовами якого відповідач зобов'язався у строк до
01.10.01 здійснити повну оплату векселів, а у випадку не
виконання своїх зобов'язань, сплатити позивачу від суми
заборгованості пеню і штраф в розмірі подвійної облікової ставки
Національного банку України.
Як наведено вище, позивачем, крім сплати по векселю №
7532816809649 від 29.02.01 суми в розмірі 175000 грн. (із
урахуванням його часткового погашення), було заявлено до
стягнення і штраф по отриманим векселям у сумі 292500 грн.
Разом з тим, вексель за своєю правовою природою не обумовлений
будь-якими додатковими зобов'язаннями, крім безумовного
грошового зобов'язання векселедавця сплатити після настання
строку, визначеного у цьому векселі, грошову суму.
Суд правильно звернув увагу на зазначене, стягнувши 175000 грн.
боргу за вказаним векселем.
Щодо заявленої суми штрафу, то суд другої інстанції, відмовляючи
у його стягненні, обгрунтовано виходив з того, що відповідно до
п. п. 2 ст. ст. 48, 49 Уніфікованого Закону держатель може
вимагати від особи, проти якої він використовує своє право
регресу, зокрема, у розмірі шести відсотки від дати настання
строку платежу, а відповідно до п. 5 ст. 2 Закону України “Про
обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
відсотки, про які йдеться у
п. 2 ст. 48 і п. 2 ст. 49 Уніфікованого Закону, на суму
векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на
території України, нараховуються виходячи з розміру облікової
ставки Національного банку України на день подання позову і від
дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання
позову відповідно.
При цьому, як встановлено апеляційним судом, між цими ж
сторонами вже було вирішено спір щодо стягнення по іншим двом
векселям саме процентів за прострочку платежу на підставі
наведеного вексельного законодавства (а.с. 83—85).
Таким чином, з урахуванням наведеного, положень ст. 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підставний висновок суду другої інстанції,
що на спірні правовідносини не розповсюджуються норми цивільного
законодавства. Постанова суду відповідає матеріалам справи та
вимогам матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
11—111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП “Управління виробничо-технологічної
комплектації” залишити без задоволення, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 30.04.02 — без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук