ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.07.2002 Справа N 17-2-21/01-10600
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Борденюк Є.М.
суддів: Яценко О.В., Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу Підприємства з іноземними
інвестиціями “Лукойл-Україна”
на рішення та постанову від 17.01.2002 р. господарського
суду Одеської області та 02.04.2002
р. Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 17-2-21/01-10600 господарського
суду Одеської області
за позовом Підприємства з іноземними
інвестиціями “Лукойл-Україна”
до Малого підприємства у вигляді
товариства з обмеженою
відповідальністю “Віданта”
Про стягнення 43310,76 грн.
в судовому засіданні взяли Губка А.А. – дов. від 01.04.2002 р.
участь представники: № 20
від позивача: не з’явився
від відповідача:
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., доводи представника
позивача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Підприємство з іноземними інвестиціями “Лукойл-Україна”
звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про
стягнення вартості нестачі нафтопродуктів в розмірі 43310,76
грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно з умовами договору
№ 107/35-2000 від 29.09.2000 р. (про надання
транспортно-експедиторських послуг) МП ТОВ “Віданта” здійснювало
транспортно-експедиторські послуги та охорону нафтопродуктів,
які постачались залізничним транспортом ПІІ “Лукойл-Україна” до
підприємств-контрагентів позивача. В ході приймання
нафтопродуктів підприємствами-контрагентами
(вантажоодержувачами) в період 2000-2001 р.р. було зафіксовано
низку нестач нафтопродуктів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2002 р.
(суддя – Зеленов Г.М.) у задоволенні позову було відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відсутні підстави покладати
відповідальність за недостачу нафтопродуктів на відповідача, в
зв’язку з тим, що позивач належним чином не оформив у
відповідності до вимог чинного законодавства факти та кількості
нестач при прийманні нафтопродуктів.
Позивач звернувся до апеляційної інстанції зі скаргою на рішення
господарського суду Одеської області від 17.01.2002 р.
Постановою Одеського апеляційного суду від 02.04.2002 р. рішення
у справі залишено без зміни з тих же підстав.
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на рішення господарського суду Одеської
області від 17.01.2002 р. та постанову Одеського апеляційного
суду від 02.04.2002 р., в якій просить скасувати вказані
процесуальні документи, посилаючись на порушення судами першої
та другої інстанції норм матеріального та процесуального права
при їх прийнятті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваної ухвали, дійшла висновку, що
судом, при прийнятті вказаного процесуального документу за
зібраними та оціненими доказами, правильно застосовані норми
матеріального права та не встановлено порушення процесуальних
норм, виходячи з наступного.
Відповідно до Інструкції про порядок надходження,
транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та
нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України
№ 81/38/101/235/122 від 02.04.1998 р. факти та кількість нестач
при прийманні нафтопродуктів повинні бути оформлені належним
чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем дана вимога
Інструкції дотримана не була.
Згідно п. 4.1.3.19. вищевказаної Інструкції на всі
нафтопродукти, що надійшли, складається “Акт приймання
нафтопродуктів за кількістю” за формою № 5-НП.
Надані позивачем акти здачі-приймання не відповідають вимогам
Інструкції П-6 і Інструкції від 02.04.1998 р., не передбачені
нормами чинного законодавства та договором сторін.
Відповідно до умов Правил перевезень і тарифів залізничного
транспорту № 324 маса вантажу вважається правильною, якщо
різниця у масі, що визначена на станції відправлення, у
порівнянні з масою, виявленою в процесі перевезення або на
станції призначення не перевищує норми природної втрати вантажу
та граничних розходжень в результаті визначення маси нетто.
Як вбачається з матеріалів справи, недостача маси вантажу
знаходиться у межах норми природної втрати та граничних
розходжень в результатах визначення маси нетто, тому у
одержувача відсутні підстави вважати, що він одержав вантаж з
недостачею.
Таким чином, суд правомірно дійшов висновку про відсутність вини
відповідача щодо недостачі нафтопродуктів.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями
“Лукойл-Україна” на рішення господарського суду Одеської області
від 17.01.2002 р. та постанову Одеського апеляційного суду від
02.04.2002 р. у справі № 17-2-21/01-10600 залишити без
задоволення.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2002
р. та постанову Одеського апеляційного суду від 02.04.2002 р. у
справі № 17-2-21/01-10600 залишити без зміни.
Головуюча Борденюк Є.М.
Судді: Яценко О.В.
Харченко В.М.