ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.07.2002 Справа N 14766/4-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Борденюк Є.М.
суддів: Яценко О.В., Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
“Український банк торгового
співробітництва”
на рішення від 10.01.2002 р. господарського
суду Харківської області
у справі № 14766/4-10
за позовом Державного комунального виробничо
житлового ремонтно-експлуатаційного
підприємства Дзержинського району
м. Харкова
до Акціонерного комерційного банку
“Український банк торгового
співробітництва”
Про примусове укладення договору
в судовому засіданні взяли не з’явився;
участь представники: не з’явився
від позивача:
від відповідача:
Акціонерний комерційний банк “Український банк торгового
співробітництва” звернувся до Вищого господарського суду України
з клопотанням про відновлення процесуального строку,
встановленого для подання касаційної скарги, посилаючись на те,
що таке пропущення сталося через об’єктивні, незалежні від
касатора, причини.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що пропущення строку сталося з поважних
причин, а тому підлягає поновленню відповідно до ст. 53
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., доводи представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Державне комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне
підприємство Дзержинського району м. Харкова звернулося до
господарського суду Харківської області з позовом про примусове
укладення договору.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач по справі
ухиляється від укладення обов’язкового договору, не виконує
обов’язкові рішення органів місцевої влади.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.01.2002
р. (суддя – Бровченко І.О.) позов був задоволений в повному
обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач є власником
нежитлового приміщення площею 215,6 м. кв., розташованого в
будинку, який знаходиться на балансі ДК ВЖРЕП Дзержинського
району м. Харкова, а тому повинен приймати участь у витратах по
утриманню будинку та прибудинкової території.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на рішення господарського суду Харківської
області від 10.01.2002 р., в якій просить відновити строк для
подання касаційної скарги та скасувати вказане рішення,
посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного
законодавства України при його прийнятті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваної ухвали, дійшла висновку, що
судом, при прийнятті вказаного процесуального документу за
зібраними та оціненими доказами, правильно застосовані норми
матеріального права та не встановлено порушення процесуальних
норм, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України “Про місцеве самоврядування в
Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
стосовно повноважень щодо управління
комунальною власністю, до відання виконавчих органів сільських,
селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених
радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних
територіальних громад.
Як вбачається з матеріалів справи, приміщення у будинку № 3 по
вул. Клочковській в м. Харкові, яке належить на праві власності
від 02.02.2001 р. АКБ “Український банк торгового
співробітництва” розташоване в будинку який знаходиться на
балансі ДК ВЖРЕП Дзержинського району м. Харкова, є комунальною
власністю і знаходиться в повному господарському віданні
позивача (а.с. 33), а тому зобов’язання укласти договір АКБ
“Український банк торгового співробітництва” з ДК ВЖРЕП
Дзержинського району м. Харкова “про участь у витратах,
пов’язаних з утриманням, експлуатацією та поточним ремонтом
житлових будинків і прибуткових територій”, не дивлячись на ту
обставину, що в свідоцтві про право власності № 1851-В-С1 від
02.02.2001 р. відсутні дані про те, що нежитлове приміщення, яке
займає відповідач, вбудоване в житлове, ґрунтується на правових
підставах.
А тому, у відповідності з п. 1.9. рішення Х сесії ХХІІІ
скликання Харківської міської ради від 15.09.1999 р. “Про стан
житлового господарства і напрями реформ системи забезпечення та
утримання житлового фонду” орендарі та власники нежитлових
приміщень, вбудованих до житлових будинків, зобов’язані на
договірних засадах брати участь у витратах
житлово-експлуатаційних підприємств на утримання, експлуатацію
та поточний ремонт житлових будинків і прибудинкових територій
пропорційно площі, яку займають.
Рішенням Харківського міськвиконкому № 48 від 27.01.1999 р. “Про
порядок відшкодування житлово-експлуатаційним підприємствам
орендарями і власниками нежитлових приміщень витрат на
утримання, експлуатацію та поточний ремонт житлових будинків та
прибудинкових територій” та додатковим рішенням № 1474 від
19.11.1999 р. “Про внесення змін до рішення міськвиконкому № 48
від 27.01.1999 р.” затверджено Порядок визнання розміру
відшкодування житлово-експлуатаційним підприємствам орендарями і
власниками нежитлових приміщень, вбудованих в житлові будинки,
що знаходяться в повному господарському віданні комунальних
житлово-експлуатаційних підприємств, витрат на утримання,
експлуатацію та поточний ремонт житлових будинків і
прибудинкових територій.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Відновити Акціонерному комерційному банку “Український банк
торгового співробітництва” строк для подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
“Український банк торгового співробітництва” на рішення
господарського суду Харківської області від 10.01.2002 р. у
справі № 14766/4-10 залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Харківської області від
10.01.2002 р. у справі № 14766/4-10 залишити без зміни.
Головуюча Борденюк Є.М.
Судді: Яценко О.В.
Харченко В.М.