ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2002 Справа N 02-2/10
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Козир Т.П. ,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства
“Енергоринок” на ухвалу господарського суду Сумської області №
02-2/10 від 15.04.2002 року, прийняту за результатами розгляду
матеріалів
за позовом Державного підприємства “Енергоринок”
до відповідача Господарського суду м. Києва
про визнання наказу від 27.12.2001р. № 10/404 недійсним та
таким, що не підлягає виконанню
за участю представників:
ДП “Енергоринок” – Пантелейчук ЛД.Б. за дов. від 14.05.2002р.;
Поліщук О.В. за дов. від 14.05.2002р.; Святогор О.А. за дов. від
07.05.2002р.;
ГС м. Києва – не з’явилися
В С Т А Н О В И Л А :
Державне підприємство “Енергоринок” звернулося з заявою про
визнання недійсним та таким, що не підлягає виконанню, наказу
від 27.12.2001р. № 10/404, який видано на виконання рішення
господарського суду м. Києва від 27.12.2001р. у справі № 10/404.
В обгрунтування заявленого вимог, позивач посилається на те, що:
- господарським судом м. Києва видано наказ, в порушення
вимог ст. 116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на виконання рішення
суду, яке не набрало законної сили;
- вказаний наказ суду пред’явлено до виконання та на його
підставі за заявою стягувача відкрито виконавче провадження
Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного
управління юстиції у м. Києві.
04.04.2002р. вказана заява направлена відповідно до листа Вищого
господарського суду України за вих.№ 02-5/426 до господарського
суду Сумської області для вирішення питання про її прийняття.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.04.2002р. у
прийнятті даної заяви відмовлено з підстав непідвідомчості
даного спору господарським судам України (п. 1 ст. 62 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
). При цьому, суд першої інстанції
посилається на те, що чинне законодавство не передбачає порядок
оскарження або визнання недійсними наказів, що видаються на
виконання судових рішень, порядок оскарження яких визначено
розділами ХІ-І, ХІІ-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Державне підприємство
“Енергоринок” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить її скасувати, а справу передати на
розгляд суду першої інстанції. У подані касаційній скарзі
скаржник посилається на те, що суд помилково дійшов висновку про
непідвідомчість даного спору господарським судам, оскільки:
- не застосував ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
яка визначає, що юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі, а відтак і на
правовідносини, регулювання яких прямо не передбачено
процесуальним законом;
- ототожнив поняття оскарження рішення суду та оскарження
наказу;
- не прийняв до уваги норми ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, які
передбачають можливість оскарження виконавчих документів.
Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч. 2 ст.
111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційні скарги на ухвали
місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у
порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення
місцевого господарського суду, постанови апеляційного
господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають
у державі.
Перелік справ, підвідомчих господарським судам визначений ст. 12
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, разом з тим, наведений перелік не є
вичерпним, оскільки в силу п. 1 вказаної норми, господарським
судам підвідомчі також справи у спорах, що виникають з інших
підстав, ніж ті, що визначені у даному пункті.
Як вбачається з поданої заяви, скаржник просить: визнати
недійсним наказ суду, який видано на виконання рішення
господарського суду м. Києва від 27.12.2001р. у справі № 10/404
та визнати його таким, що не підлягає виконанню.
Однак вказана заява у частині визнання наказу недійсним не може
бути предметом розгляду у господарських судах з огляду на
наступне.
Відповідно до ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам
підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними
актів, з підстав, зазначених у законодавстві.
Разом з тим, наказ суду не є актом у значенні вказаної норми,
оскільки під актом державних чи інших органів розуміють юридичну
форму рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ,
який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання
тих чи інших суспільних відносин і який має обов'язковий
характер для суб'єктів цих відносин.
Судові органи приймають рішення, ухвали та постанови, які в
цілому можна визначити як судові акти, які і є формою рішень
судових органів і порядок оскарження цих актів визначається
чинним законодавством, зокрема, п. 8 ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, розділами ХІІ-ХІІ2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Наказ суду не є актом, а відноситься до одного з видів
виконавчих документів і видається, в силу ст. 116 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, на виконання судового акта, тобто є похідним.
Подана заява в частині визнання наказу суду, як виконавчого
документа, таким, що не підлягає виконанню, також не може бути
предметом розгляду господарських судів з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до
виконання на всій території України.
Обов’язковість та порядок виконання судових рішень передбачена
Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
зокрема, ст. 115 та Законом України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
.
Оскільки, відповідно до вимог ст. 116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
як вже зазначалося, наказ суду видається на виконання судового
акта, тобто є похідним, то визнання його таким, що не підлягає
виконанню можливо за умови оскарження самого судового акта у
порядку, передбаченому ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, підстав для скасування ухвали господарського
суду Сумської області від 15.04.2002р. не має.
Сплачене скаржником державне мито в сумі 850грн. відповідно до
платіжного доручення № 1416 від 30.04.2002р. підлягає поверненню
на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, оскільки касаційна скарга на ухвалу
суду про відмову у заяви державним митом не оплачується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47,111-5, 111-7, 111-9-
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Ухвалу господарського суду Сумської області від
15.04.2002р. залишити без змін, а касаційну скаргу Державного
підприємства “Енергоринок” – без задоволення.
2. Видати Державному підприємству “Енергоринок” довідку на
повернення з державного бюджету 850грн. державного мита,
перерахованого відповідно до платіжного доручення № 1416 від
30.04.2002р.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Козирь Т.П.