ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.07.2002 Справа N 7/610
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Черкащенка М.М.,
розглянувши за участю представників сторін касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “МКЛ”
на постанову від 21.03.2002 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 7/610
за відкритого акціонерного товариства “Київський
позовом річковий порт”
до - товариства з обмеженою відповідальністю “МКЛ”,
- товариства з обмеженою відповідальністю
“Портбудкомплекс”
про визнання договору уступки вимоги недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 13.11.2001 року господарського суду м. Києва (суддя
Л.Кондес), залишеним без змін постановою від 21.03.2002 року
Київського апеляційного господарського суду, на підставі статей
48, 197 і 198 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визнано недійсним договір уступки вимоги від 16.06.2000 року №
28. Судові акти мотивовані умовою спірного договору, якою
встановлюється зобов’язання нового кредитора щодо первісного.
Товариство з обмеженою відповідальністю “МКЛ” вважає, що
зазначені рішення та постанова підлягають касаційному перегляду
через неправильне застосування судами статей 197 і 198
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та статті 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. На
думку скаржника, у місцевого та апеляційного господарських
суддів не було підстав для задоволення позову, оскільки чинне
законодавство не містить заборони встановлювати оплатний
характер цесії, а тому просить Вищий господарський суд України
скасувати рішення та постанову і в позові відмовити.
Позивач наполягає на незаконності спірного договору і просить
залишити касаційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представником позивача заявлялися
клопотання про зупинення касаційного провадження до розгляду
апеляційної скарги у справі № 1/420 та у зв’язку з поданням
позовної заяви про скасування державної реєстрації товариства з
обмеженою відповідальністю “МКЛ”.
У зв’язку з заявами позивача про відвід складу суду в судовому
засіданні з 26.06.до 2.07.та з 2 до 5.07.2002 року оголошувалися
перерви.
Заслухавши пояснення представників сторін А.Ковалевського,
К.Молоканової, Г.Гуля, колегія суддів перевірила правильність
застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм
матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і
з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
знаходить за необхідне касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “МКЛ” задовольнити з таких підстав.
Суди дійшли висновку, що умова спірного договору про сплату
цесіонарієм на користь цедента грошових коштів у розмірі
відступленої вимоги не відповідає приписам глави 17 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а отже є підставою для
визнання цього договору недійсним. Такий висновок колегія суддів
вважає помилковим.
Господарюючі суб’єкти вправі самостійно визначати свої
взаємовідносини, зокрема через угоди, які навіть не передбачені
законом, але оптимально регулюють їх права і обов’язки.
Відповідно до статті 197 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не
суперечить закону (нормативному акту, що регулює конкретні
взаємовідносини), договору або коли вимога не пов’язана з особою
кредитора.
Уступка кредитором вимоги іншій особі є угодою, на підставі якої
між її учасниками виникають цивільні права та обов’язки.
Системний аналіз цивільного законодавства свідчить про
відсутність заборони щодо платності (компенсаційності) уступки
вимоги, а отже про можливість застосування такої умови в
договорі.
Наведене свідчить про те, що обставини та матеріали справи не
давали підстав для визнання зазначеного договору недійсним та
про неправильне застосування судами приписів статей 197-200
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Клопотання позивача про зупинення касаційного провадження судом
відхилені, оскільки подання позовної заяви та апеляційної скарги
в інших спорах не перешкоджає касаційному провадженню в даній
справі.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“МКЛ” на постанову від 21.03.2002 року Київського апеляційного
господарського суду задовольнити.
2.
3. Рішення від 13.11.2001 року господарського суду м. Києва та
постанову від 21.03.2002 року Київського апеляційного
господарського суду скасувати.
4.
5. В позові відмовити.
6.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя М. Черкащенко