ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.07.2002 Справа N 22/264
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Дерепи В. І., Козир Т.П. , за участю
представника відповідача – Попка В.О. дов. від 01.07.2002 року №
9/323-юр,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ “Кріз” на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
27.03.2002 року у справі за позовом ТОВ “Кріз” до державного
комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного
підприємства Кіровського району
про стягнення 7 756 гривень 23 коп. ,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2001 року ТОВ “Кріз” звернулось до суду з позовом
про стягнення боргу до державного комунального виробничого
житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського
району.
В позовній заяві зазначено, що борг утворився внаслідок
невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті робіт позивача за
договором № 2/03 від 31.03.1998 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
5.11.2001 року позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27.03.2002 року рішення суду скасоване, а в позові
відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду і залишити
без зміни рішення господарського суду Дніпропетровської області,
посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального права та порушення норм
процесуального права.
Вважає, що строк позовної давності не пропущено, оскільки
право на позов, з урахуванням ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15) , у
нього виникло з 13.05.2001 року.
Суд апеляційної інстанції, в порушення ч. 1 ст. 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12) , додатково залучив до матеріалів справи
докази, які не були прийняті судом першої інстанції.
Вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 75 ЦК України ( 435-15 ) (435-15) позовна давність
застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Згідно ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15) закінчення строку
позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови
в позові.
Порушене право підлягає захистові, якщо суд визнає поважною
причину пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами
апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість
рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як встановлено апеляційним судом, предметом спору є вартість
виконаних позивачем робіт по заміні внутрішніх трубопроводів
системи опалювання та водопостачання напівпідвального приміщення
житлового будинку № 76 по пр.Кірова,76, згідно договору № 2/03
від 31.03.1998 року.
Акт прийому виконаних робіт не містить дати, проте, відповідач
за даними бухгалтерського обліку відніс їх вартість до витрат на
виробництво в березні 1998 року.
За таких обставин право вимоги у позивача виникло з 1.05.1998
року.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції виходив з вимог
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) і обгрунтовано відмовив в позові
на підставі ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15) за пропуском строку
позовної давності.
Тому підстав для скасування постанови Дніпропетровського
апеляційного господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) , суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Кріз” залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27.03.2002 року – без зміни.
Головуючий, суддя О. Шульга
Судді В. Дерепа
Т. Козир