ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4.07.2002 Справа N 8615-2/9/409С
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенко Є.А.,
суддів : Глос О.І. – (доповідача у справі),
Грека Б.М.,
розглянувши у відкритому Сумської міської Ради
судовому засіданні
матеріали касаційної скарги
на постанову від 05.03.2002 Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 8615-2/9/409С
господарського суду Сумської області
за позовом Зарічної районної у місті Суми ради
до Сумської міської ради
третя особа на стороні Ковпаківська районна у місті Суми
позивача рада
про визнання рішення недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача - Глуходід Ю.О., Дяченко Ю.В.
відповідача - Лаврик В.Б., Єременко О.В., Клочко С.В.
третьої особи Кузнєцов В.М., Щербак Н.Г.
-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Сумської області від 28.12.2001 у
справі № 8615-2/9 задоволено позов про визнання недійсним п. п.
1, 2, 3 рішення від 04.10.2000 Сумської міської ради “Про
концепцію територіального управління м. Суми”.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що спірне рішення
міської ради було прийнято без проведення референдуму, тобто з
порушенням вимог ч. 5 ст. 140 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ч. 2 ст. 5 та ч. 3 п. 2 Прикінцевих положень
Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
05.03.2002 у справі № 8615-2/9/409С вказане рішення було
залишено без змін, а апеляційну скаргу Сумської міської Ради -
без задоволення з посиланням на те, що: по-перше, питання щодо
утворення (неутворення) районних у містах рад прямо не вирішено
ні в ч. 5 ст. 140 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
; ні в п. 2
ст. 5, ні в п. 1 ст. 11 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
; ні в п. 3 ст. 5 Закону
України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських,
селищних,міських голів”; по-друге, відповідно до абзацу 3 п. 2
Розділу V “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України
“Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
виключно до
компетенції референдуму відноситься вирішення питання щодо
утворення (неутворення) районних у місті рад, у зв”язку з чим
Сумська міська Рада (прийнявши оскаржуване рішення без
проведення референдуму) вийшла за межі своїх повноважень.
Сумська міська Рада в касаційній скарзі просить скасувати
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.03.2002 та рішення господарського суду Сумської області від
28.12.2001 і припинити провадження у справі, оскільки судом
першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а саме: ст. 54
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(щодо
підписання позовної заяви від імені ради неуповноваженою особою,
якою є голова райради, який звернувся до господарського суду без
відповідного рішення ради); ст. 140 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 5,41,55, п. 2 Прикінцевих та перехідних
положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Позивач заперечував проти касаційної скарги, посилаючись на
порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вимог
ст. 140 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, розділу V
“Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Третя особа - Ковпаківська районна у м. Суми рада підтримала
касаційну скаргу відповідача з мотивів відповідності вимогам
чинного законодавства оскаржуваного рішення Сумської міської
ради.
В засіданні суду касаційної інстанції було оголошено перерву до
04.07.2002.
У зв”язку із зміною складу колегії суддів розгляд справи
розпочато з оголошення нового складу суду.
Заслухавши пояснення представників відповідача і третьої особи,
які підтримали касаційну скаргу, і заперечення представників
позивача, перевіривши правильність застосування судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Судовими інстанціями встановлено, що Сумською міською радою ХІІІ
скликання на ХV сесії 04.10.2000 прийнято рішення “Про концепцію
територіального управління м. Суми”, відповідно до п. п. 1, 2, 3
якого:
1.З моменту закінчення повноважень Зарічної та Ковпаківської
районних в місті Суми рад ХХІІІ скликання не утворювати на
території Ковпаківського та Зарічного районів м. Суми
представницьких органів.
2.Починаючи з ХХІV скликання єдиним представницьким орга- ном м.
Суми, що представляє інтереси територіальної громади і діє від
її імені вважати Сумську міську раду, яка складається з 75
депутатів,обра- них за мажоритарною вибочою системою відносно
більшості по одно мандатних виборчих округах, на які поділяється
вся територія міста.
3.Вважати доцільною форму організації управління районами в
місті через районні в місті Зарічну і Ковпаківську адміністрації
районів, які являються структурними підрозділами виконавчих
органів Сумської міської ради і діють на підставі Положень “Про
Ковпаківську і Зарічну в м. Суми районні адміністрації”,
затверджених рішенням міської ради та відображених в статуті
міста.
Вказане рішення Сумської міської Ради прийнято відповідно до ч.
5 ст. 140 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
; п. 2 ст. 5, п. 1
ст. 11, ч. 3 п. 2 розділу V Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, п. 3 ст. 5 Закону
України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських,
селищних, міських голів”.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може
погодитись з висновками суду першої та апеляційної інстанції
щодо порушення відповідачем вимог вищевказаних законодавчих
актів при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки ці висновки
не ґрунтуються на правильному застосуванні судом ст. 140
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
; п. 2 ст. 5, п. 1 ст. 11, ч.
3 п. 2 Розділу V “Прикінцеві та перехідні положення” Закону
України “Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 140 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
питання організації управління районами в містах
належить до компетенції міських рад. Відповідно до п. 2
резолютивної частини рішення Конституційного суду України від
13.07.2002 № 11- рп/2001 у справі № 1-39/2001 під поняттям
“організація управління районами в містах”, що міститься в ч. 5
ст. 140 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, в системному зв”язку
з її статтями 142,143 треба розуміти повноваження міських рад як
органів місцевого самоврядування в містах з районним поділом
приймати рішення щодо матеріально-фінансового та організаційного
забезпечення здійснення місцевого самоврядування в районах
міста; утворення чи неутворення в місті районних рад та в разі
їх утворення визначення обсягу і меж повноважень районних рад...
Вказане тлумачення ч. 5 ст. 140 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кореспондується з нормами ст. 5 Закону України
“Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, відповідно
до ч. 1 якої до системи органів місцевого самоврядування не
включено районні в місті ради, а згідно з ч. 2 вказаної статті у
містах з районним поділом за рішенням територіальної громади або
міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися
районні в місті ради (тобто питання утворення чи неутворення
районних в місті рад може вирішуватись двома шляхами: або через
територіальні громади, або за рішенням міської ради).
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій допустили
помилку в застосуванні абзацу 3 п. 2 Розділу V “Прикінцеві та
перехідні положення
ня” Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, в якому йдеться про порядок прийняття рішення
міських рад про проведення референдумів територіальних громад
міст з районним поділом щодо утворення (неутворення) районних в
містах рад відповідно до ст. 5 цього Закону ( а не про порядок
прийняття рішення про утворення чи неутворення районних у місті
рад), що призвело до помилкового висновку суду щодо віднесення
питання про утворення (неутворення) районних у місті рад до
виключної компетенції референдуму.
Про помилковість висновків суду першої та апеляційної інстанції
стосовно віднесення питання щодо утворення (неутворення)
районних в місті рад виключно до компетенції референдуму
свідчить і ст. 6 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві
референдуми”, згідно з якою до виключної компетенції референдуму
не віднесено вирішення питання про утворення (неутворення)
районних в місті рад.
Викладене свідчить, що Сумська міська рада при прийнятті
оскаржуваного рішення діяла в межах наданих їй чинним
законодавством повноважень у зв”язку з чим позовні вимоги про
визнання недійсним вказаного рішення є необґрунтованими і
задоволенню не підлягають.
Що стосується висновків господарського суду першої та
апеляційної інстанції стосовно повноважень голови Зарічної
районної в м. Суми ради на підписання позовної заяви від імені
райради, то останні є правовомірними, оскільки відповідно до п.
15 ст. 55 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
голова ради має право представляти раду у
відносинах з державними огранами, а згідно зі ст. 71 вказаного
Закону органи та посадові особи місцевого самоврядування мають
право звертатись до суду щодо визнання незаконними актів інших
органів місцевого самоврядування.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст.
111-9,ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Сумської міської ради задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Сумської області від 28.12.2001 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.03.2002р. у справі № 8615-2/9/409С скасувати.
3.В позові Зарічній районній в м. Суми раді відмовити.
Головуючий - суддя Є.Усенко
Судді О.Глос
Б.Грек