ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2002 Справа N 2-15/3240-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Добролюбової Т.В.
Суддів - Дроботової Т.Б.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової
інспекції на
рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.02.2002 р. у справі № 2-15/3240-2002, постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.04.2002 р. за позовом Малого підприємства “Будівельна
компанія “ІФБАЙМС” до Сімферопольської міжрайонної державної
податкової інспекції
про визнання недійсною податкової вимоги та спонуку виконати
певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач МП “Будівельна компанія “ІФБАЙМС” звернувся з позовом до
суду про визнання недійсною першої податкової вимоги
Сімферопольської міжрайонної податкової інспекції № 1/555 від
30.11.2001 р., та спонукати відповідача внести зміни в особовий
рахунок МП Будівельної компанії “ІФБАЙМС” шляхом списання
заборгованості перед бюджетом у розмірі 4847 грн. 56 коп. ,
обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що підприємством доброякісно
виконані зобов’язання перед бюджетом. Грошові кошти не поступили
по призначенню з вини ОПЄРУ КД АКБ “Україна».
Повідомленням від 03.10.2001 р. № 11/2-04/214 ліквідаційна
комісія КД АКБ “Україна” визнала вимоги Сімферопольської МДПІ на
суму 484 грн. 56 коп.
Доповненням від 20.02.2002 р. позивач уточнив позивні вимоги в
частині спонукання відповідача виконати певні дії та просив суд
зобов’язати Сімферопольську МДПІ внести зміни в особовий рахунок
МП БК “ІФБАЙМС” шляхом проведення оплати заборгованості по
особовому рахунку в розмірі 4847 грн. 56 коп. , в тому числі по
ПДВ в сумі 2678 грн.; по 6% єдиному податку – 998 грн. 06 коп. ;
по прибутковому податку – 1171 грн. 50 коп.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.02.2002 р. у справі № 2-15/3240-2002 (суддя Дадинська Т.В.)
позов МП СК “ІФБАЙМС” задоволений. Перша податкова вимога
Сімферопольської МДПІ № 1/555 від 30.11.2001р. визнана
недійсною.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.04.2002 р. у справі № 2-15/3240-2002 (судді Сотула В.В.,
Горошко Н.П. , Маслова З.Д.) рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 21.02.2002 р. по справі
9 2-15/3240-2002 залишене без змін, а апеляційна скарга
Сімферопольської МДПІ залишена без задоволення.
В касаційній скарзі відповідач Сімферопольська МДПІ просить
рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.02.2002 р., по справі № 2-15/3240-2002, та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.04.2002 р. скасувати, так як вони постановлені з неправильним
застосуванням норм матеріального права, що регулюють питання
оподаткування.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів
прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом в
період з 22.06.2001 р. по 16.07.2001 р. МП БК “ІФБАЙМС” були
оформлені і направлені в КД АКБ “Україна», м. Сімферополь
платіжні доручення на оплату в бюджет сум податків на загальну
суму 4847,56 грн., а саме:
- платіжне доручення № 55 від 22.06.2001 р. на суму 964,00 грн.
на оплату 6% єдиного податку за червень – липень 2001 р.;
- платіжне доручення № 65 від 16.07.2001 р. на суму 34,06 грн.
за оплату 6% єдиного податку за серпень 2001 р. (авансовий
платіж);
- платіжне доручення № 56 від 22.06.2001 на суму 2678, 00 грн.
на оплату ПДВ по строку 19.07.2001 р.;
- платіжне доручення № 49 від 16.07.2001 р. 234,30 грн. на
оплату прибуткового податку;
- платіжне доручення № 57 від 16.07.2001 р. на суму 234,30
грн. на оплату прибуткового податку;
- платіжне доручення № 61 від 16.07.2001 р. на суму 702, 90
грн. на оплату прибуткового податку.
Зазначені платіжні доручення були прийняті до виконання КД АКБ
“України” та грошові кошти, які зазначені в платіжних
дорученнях, списані з розрахункового рахунка МП БК “ІФБАЙМС”, що
підтверджується відповідними відмітками банку на вищевказаних
платіжних дорученнях, але зазначені суми в бюджет не поступили.
У зв’язку з цим Сімферопольською МДПІ було направлено на адресу
МП БК “ІФБАЙМС” першу податкову вимогу № 1/555 від 30.11.2001 р.
на вищезазначену суму.
Як вбачається із матеріалів справи, МП БК “ІФБАЙМС” листом від
02.08.2001 р. повідомив Сімферопольську МДПІ про те, що
перераховані податкові платежі по призначенню не надійшли.
16.08.2001 р. відповідач звернувся до ліквідаційної комісії з
кредиторською вимогою на загальну суму 4893, 06 грн., в тому
числі пені на суму 45 грн. 50 коп. за платежами МП БК “ІФБАЙМС”
в бюджет по вищезазначеним платіжним дорученням.
В кредиторській вимозі відповідач зазначив, що оскільки платник
податку МП БК “ІФБАЙМС” виконав всі передбачені законом вимоги
щодо сплати податку, збору, (обов’язковому платежу) надавши
уповноваженому банку платіжне доручення на сплату 4847,56 грн.
податків (зборів), а уповноважений банк здійснив списання коштів
з рахунку платника, то він (платник податку) не може відповідати
за дії іншої особи, яка не виконала покладені на неї
законодавством обов’язки, щодо перерахування коштів.
Повідомленням від 03.10.2001 р. за № 11/2-04/214 кредиторська
вимога Сімферопольської МДПІ була визнана ліквідаційною комісією
в сумі 4847, 56 грн.
Задовольняючи позовні вимоги позивача і визнаючи недійсною
податкову вимогу Сімферопольської МДПІ від 30.11.2001 р.
Господарський суд Автономної Республіки Крим виходив з того, що
п.п. 16.5.1 п. 16.5 Закону України “Про порядок погашення
заборгованості платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами» передбачена як відповідальність банків за
порушення строків зарахування податків, зборів (обов’язкових
платежів) до бюджетів або державних цільових фондів,
встановлених законодавством так і іншу відповідальність
встановлену Законом, за порушення порядку своєчасного та повного
внесення податку, збору (обов’ язкового платежу) до бюджету або
державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів
(обов’язкових платежів) звільняється від відповідальності за
несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів
або державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або
штрафні санкції.
Згідно п. 16.5.1 п. 16.5 вищезазначеного Закону випливає
висновок, що звільнення від відповідальності передбачено в
цілому, і не вичерпується незастосуванням штрафу та пені,
оскільки Законом податкова відповідальність визначена як сплата
податкового зобов’язання або податкового боргу.
Крім того, відповідно до п. 24 ст. 22 Закону України “Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні» при використанні
розрахункового документа ініціювання переказу вважається
завершеним з моменту прийняття платника розрахункового документа
на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати
прийняття розрахункового документа на виконання. Згідно до
п. 1.24 ст. 1 Закону переказ грошей – це рух певної суми грошей
з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у
готівковій формі.
Згідно п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України
“Про порядок погашення забов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондам” виконання платником
зобов’язання по перерахуванню в бюджет суми податкового
зобов’язання пов’язує з моментом подання в банк платіжного
доручення та перерахування сум податку.
Здійснення платником будь-яких інших додаткових дій, крім
подання платіжних документів, чинним законодавством не
передбачено.
Дослідивши всі в сукупності обставини справи, суд першої
інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не
було порушено ст.ст. 6, 8, 10, 11, 16, 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами і
державними цільовими фондами» та обґрунтовано визнав оскаржувану
першу податкову вимогу від 30.11.2001 р. за № 1/555
Сімферопольської МДПІ недійсною.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.04.2002 р. рішення суду першої інстанції у справі
залишено без змін з тих же обставин.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені в рішенні та в апеляційній постанові і підстав для їх
скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.02.2002 р. по справі № 2-15/3240-2002, постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.04.2002 р. залишити без змін.
Головуючий Добролюбова Т.В.
Судді - Дроботова Т.Б.
Ткаченко Н.Г.