ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2002 Справа N 8615-2/9/409C
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому
судовому засіданні матеріали Сумської міської Ради
касаційної скарги
на постанову від 05.03.2002 Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 86
господарського суду Сумської області
за позовом Зарічної районної у місті
Суми ради
до Сумської міської ради
третя особа на стороні Ковпаківська районна у місті
позивача Суми рада
про визнання рішення недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача
відповідача
третьої
особи
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Сумської області від 28.12.2001 у
справі № 86 задоволено позов про визнання недійсним п. п. 1, 2, 3
рішення від 04.10.2000 Сумської міської ради "Про концепцію
територіального управління м. Суми".
Рішення господарського суду мотивоване тим, що спірне рішення
міської ради було прийнято без проведення референдуму, тобто з
порушенням вимог ч. 5 ст. 140 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ч. 2 ст. 5 та ч. 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
. Постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2002 у
справі № 86 вказане рішення було залишено без змін, а апеляційну
скаргу Сумської міської Ради - без задоволення з посиланням на те,
що: по-перше, питання щодо утворення (неутворення) районних у
містах рад прямо не вирішено ні в ч. 5 ст. 140 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
; ні в п. 2 ст. 5, ні в п. 1 ст. 11 Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
; ні в п. 3
ст. 5 Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та
сільських, селищних міських голів" ( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
; по-друге,
відповідно до абзацу 3 п. 2 Розділу V "Прикінцеві та перехідні
положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
виключно до компетенції референдуму відноситься
вирішення питання щодо утворення (неутворення) районних у місті
рад, у зв"язку з чим Сумська міська Рада (прийнявши оскаржуване
рішення без проведення референдуму) вийшла за межі своїх
повноважень.
Сумська міська Рада в касаційній скарзі просить скасувати
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.03.2002 та рішення господарського суду Сумської області від
28.12.2001 і припинити провадження у справі, оскільки судом першої
та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а саме: ст. 54
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(щодо
підписання позовної заяви від імені ради неуповноваженою особою,
якою є голова райради, який звернувся до господарського суду без
відповідного рішення ради); ст. 140 Конституції України, ст. ст.
5, 41, 55, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Позивач заперечував проти касаційної скарги, посилаючись на по
рушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вимог ст.
140 Конституції України, розділу V "Прикінцеві та перехідні
положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Третя особа - Ковпаківська районна у м. Суми рада підтримала
касаційну скаргу відповідача з мотивів відповідності вимогам
чинного законодавства оскаржуваного рішення Сумської міської ради.
В засіданні суду касаційної інстанції було оголошено перерву до
04.07.2002.
У зв"язку із зміною складу колегії суддів розгляд справи розпочато
з оголошення нового складу суду.
Заслухавши пояснення представників відповідача і третьої особи,
які підтримали касаційну скаргу, і заперечення представників
позивача, перевіривши правильність застосування судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Судовими інстанціями встановлено, що Сумською міською Радою XIII
скликання на XV сесії 04.10.2000 прийнято рішення "Про концепцію
територіального управління м. Суми", відповідно до п. п. 1, 2, 3
якого:
1.3 моменту закінчення повноважень Зарічної та Ковпаківської
районних в місті Суми рад XXIII скликання не утворювати на
території Ковпаківського та Зарічного районів м. Суми
представницьких органів.
2. Починаючи з XXIV скликання єдиним представницьким органом м.
Суми, що представляє інтереси територіальної громади і діє від її
імені вважати Сумську міську раду, яка складається з 75 депутатів,
обраних за мажоритарною виборчою системою відносно більшості по
одно мандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія
міста.
3. Вважати доцільною форму організації управління районами в місті
через районні в місті Зарічну і Ковпаківську адміністрації
районів, які являються структурними підрозділами виконавчих
органів Сумської міської ради і діють на підставі Положень "Про
Ковпаківську і Зарічну в м. Суми районні адміністрації",
затверджених рішенням міської ради та відображених в статуті
міста.
Вказане рішення Сумської міської Ради прийнято відповідно до ч. 5
ст. 140 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
; п. 2 ст. 5, п. 1 ст.
11, ч. 3 п. 2 розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, п. 3 ст. 5 Закону України "Про вибори
депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"
( 14/98-ВР ) (14/98-ВР)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може
погодитись з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо
порушення відповідачем вимог вищевказаних законодавчих актів при
прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки ці висновки не
ґрунтуються на правильному застосуванні судом ст. 140 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
; п. 2 ст. 5 , п. 1 ст. 11, ч. 3 п. 2
Розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 140 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
питання організації управління районами в містах належить до
компетенції міських рад. Відповідно до п. 2 резолютивної частини
рішення Конституційного суду України від 13.07.2002 № 11- рп/2001
у справі № 1-39/2001 під поняттям "організація управління районами
в містах", що міститься в ч. 5 ст. 140 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, в системному зв"язку з її статтями 142, 143 треба
розуміти повноваження міських рад як органів місцевого
самоврядування в містах з районним поділом приймати рішення щодо
матеріально-фінансового та організаційного забезпечення здійснення
місцевого самоврядування в районах міста; утворення чи неутворення
в місті районних рад та в разі їх утворення визначення обсягу і
меж повноважень районних рад...
Вказане тлумачення ч. 5 ст. 140 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кореспондується з нормами ст. 5 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, відповідно до ч.1 якої до
системи органів місцевого самоврядування не включено районні в
місті ради, а згідно з ч. 2 вказаної статті у містах з районним
поділом за рішенням територіальної громади або міської ради
відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті
ради (тобто питання утворення чи неутворення районних в місті рад
може вирішуватись двома шляхами: або через територіальні громади,
або за рішенням міської ради).
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій допустили помил
ку в застосуванні абзацу 3 п. 2 Розділу V "Прикінцеві та перехідні
положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, в якому йдеться про порядок прийняття рішення
міських рад про проведення референдумів територіальних громад міст
з районним поділом щодо утворення (неутворення) районних в містах
рад відповідно до ст. 5 цього Закону (а не про порядок прийняття
рішення про утворення чи неутворення районних у місті рад), що
призвело до помилкового висновку суду щодо віднесення питання про
утворення (неутворення) районних у місті рад до виключної
компетенції референдуму.
Про помилковість висновків суду першої та апеляційної інстанції
стосовно віднесення питання щодо утворення (неутворення) районних
в місті рад виключно до компетенції референдуму свідчить і ст. 6
Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", згідно
з якою до виключної компетенції референдуму не віднесено вирішення
питання про утворення (неутворення) районних в місті рад.
Викладене свідчить, що Сумська міська рада при прийнятті
оскаржуваного рішення діяла в межах наданих їй чинним
законодавством повноважень, у зв"язку з чим позовні вимоги про
визнання недійсним вказаного рішення є необгрунтованими і
задоволенню не підлягають.
Що стосується висновків господарського суду першої та апеляційної
інстанції стосовно повноважень голови Зарічної районної в м. Суми
ради на підписання позовної заяви від імені райради, то останні є
правовомірними, оскільки відповідно до п. 15 ст. 55 Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
голова ради
має право представляти раду у відносинах з державними огранами, а
згідно зі ст. 71 вказаного Закону ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
органи та посадові
особи місцевого самоврядування мають право звертатись до суду щодо
визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст.
111-9, ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Сумської міської ради задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 28.12.2001 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.03.2002р. у справі № 86 скасувати.
3. В позові Зарічній районній в м.Суми раді відмовити.