Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2002 р.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

- головуючого судді,

суддів;

за участю представників:

позивача -           присутні,

відповідача -        присутні;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу     Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"

на постанову         від   ХХ.03.2002 р.   Н-ського   апеляційного

                     господарського суду

у справі             № Х1 господарського суду м. Н-ська

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"

до                   Державної   податкової   інспекції у Ч-ському

                     районі м. Н-ська

про                  визнання  недійсним  рішення  ДПІ  у Ч-ському

                     районі  м. Н-ська  від 20.12.2001 № 2086-231-

                     30816721/27581-10

                           ВСТАНОВИВ:

Товариством з  обмеженою  відповідальністю "ХХХ" до господарського

суду м.  Н-ська був заявлений позов про визнання недійсним рішення

ДПІ    у    Ч-ському   районі   м.   Н-ська   від   20.12.2001   №

2086-231-30816721/27581-10.

Підставою прийняття оспорюваного  рішення  став  акт  позапланової

перевірки від 26.11.2001 з питання відшкодування податку на додану

вартість за липень 2001 року,  згідно якого працівники ДПІ  дійшли

висновку про порушення товариством,  зокрема,  п. 5.1 ст. 5 Закону

України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
        , що

виявилось  у  віднесенні  до  валових  витрат виробництва та обігу

вартості обладнання,  придбаного не для  здійснення  господарської

діяльності підприємства.

Рішенням господарського  суду  м.  Н-ська  від  ХХ.02.2002  (суддя

А.А.А.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі шляхом визнання

недійсним рішення ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська від 20.12.2001 №

2086-231-30816721/27581-10.

Рішення суду  мотивоване   тим,   що   суб'єктам   підприємницької

діяльності  надано  право самостійно формувати програму діяльності

та  встановлювати  ціни  згідно  законодавства,  а  тому  вартість

обладнання,   що   продане   за   ціною,   меншою  ціни  придбання

обґрунтовано віднесена позивачем до валових витрат виробництва  та

обігу на підставі п.  5.1 ст.  5 Закону України "Про оподаткування

прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
        .  Крім того,  в  рішенні  суду

зазначено,  що, в порушення п. 6.1 ст. 6 цього ж закону, податкова

служба  дійшла  висновку  про  заниження  товариством  податку  на

прибуток  підприємств  за  третій  квартал  2001  року на підставі

декількох операцій, тобто вибірковим шляхом.

За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції  у  Ч-ському

районі  м.  Н-ська  Н-ський  апеляційний господарський суд (судді:

Б.Б.Б.  -  головуючий,  В.В.В.,  Г.Г.Г.),   переглянувши   рішення

господарського суду м.  Н-ська в апеляційному порядку,  постановою

від ХХ.03.2002 скасував його,  відмовивши у  задоволення  позовних

вимог.

Постанова суду  мотивована тим,  що продаючи товар за ціною значно

нижчою ціни придбання,  позивач не мав наміру використовувати його

у  своїй  господарській діяльності,  метою якої є,  на думку суду,

отримання прибутку,  а  тому  вартість  такого  товару  (в  даному

випадку  електрообладнання)  не  може  бути  віднесена  до  складу

валових витрат виробництва та обігу.

ТОВ "ХХХ" подало до Вищого господарського суду  України  касаційну

скаргу  на постанову Н-ського апеляційного господарського суду,  в

якій просить постанову у  справі  скасувати,  залишити  без  зміни

рішення  від ХХ.02.2002 господарського суду м.  Н-ська,  мотивуючи

кавест"   на    виконання   договору   від   05.07.2001   № Б/С-об

електрообладнання,  позивач  не  мав наміру використовувати його в

подальшому у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає,  що виходячи з встановлених  у  постанові

обставин  даної справи,  господарським судом апеляційної інстанції

наведені норми податкового законодавства щодо  підстав  віднесення

витрат  до  складу  валових  застосовано  правильно,  підстав  для

скасування оспорюваної постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.  111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України

                          ПОСТАНОВИВ:

Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.03.2002

у справі № Х1 господарського суду м.  Н-ська залишити без змін,  а

касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" - без задоволення.