Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2002 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
- головуючого судді,
суддів;
за участю представників:
позивача - присутні,
відповідача - присутні;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
на постанову від ХХ.03.2002
Н-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х1 господарського суду м. Н-ська
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
до Державної податкової інспекції у Ч-ському
районі м. Н-ська
про визнання недійсним рішення ДПІ у Ч-ському
районі м. Н-ська від ХХ.12.2001 № 2095-231-
30816721/27705-10.
встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю "ХХХ" до господарського
суду м. Н-ська був заявлений позов про визнання недійсним рішення
ДНІ у Ч-ському районі м. Н-ська від ХХ.12.2001 №
2095-231-30816721/27705-10.
Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт позапланової
перевірки від 13.12.2001 з питання відшкодування податку на додану
вартість за вересень 2001 року, згідно якого працівники ДПІ дійшли
висновку про порушення товариством, зокрема, п. 5.1 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що
виявилось у віднесенні до валових витрат виробництва та обігу
вартості обладнання, придбаного не для здійснення господарської
діяльності підприємства.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.02.2002 (суддя
А.А.А.) позовні вимоги задоволене у повному обсязі шляхом визнання
недійсним рішення ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська від ХХ.12.2001 №
2095-231-30816721/27705-10.
Рішення суду мотивоване тим, що суб'єктам підприємницької
діяльності надано право самостійно формувати програму діяльності
та встановлювати ціни згідно законодавства, а тому вартість
обладнання, що продане за ціною, меншою ціни придбання
обґрунтовано віднесена позивачем до валових витрат виробництва та
обігу на підставі п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Крім того, в рішенні суду
зазначено, що, в порушення п. 6.1 ст. 6 цього ж закону, податкова
служба дійшла висновку про заниження товариством податку на
прибуток підприємств за третій квартал 2001 року на підставі
декількох операцій, тобто вибірковим шляхом.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ч-ському
районі м. Н-ська Н-ський апеляційний господарський суд (судді:
Б.Б.Б. - головуючий, В.В.В., Г.Г.Г.), переглянувши рішення
господарського суду м. Н-ська в апеляційному порядку, постановою
від ХХ.03.2002 скасував його, відмовивши у задоволенні позовних
вимог.
Постанова суду мотивована тим, що продаючи товар за ціною значно
нижчою ціни придбання, позивач не мав наміру використовувати його
у своїй господарській діяльності, метою якої є, на думку суду,
отримання прибутку, а тому вартість такого товару (в даному
випадку електрообладнання) не може бути віднесена до складу
валових витрат виробництва та обігу.
ТОВ "ХХХ" подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Н-ського апеляційного господарського суду, в
якій просить постанову у справі скасувати, залишити без зміни
рішення від ХХ.02.2002 господарського суду м. Н-ська, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
який містить вичерпний перелік обмежень щодо віднесення витрат до
складу валових, серед яких (обмежень) відсутня заборона
здійснювати продаж товарів за ціною, нижчою ціни придбання.
Заслухавши доповідь судді К.К.К. та пояснення присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до статті 117 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої й
апеляційної інстанції, на виконання договору від 05.09.2001 №
АПК/С-об ТОВ "ХХХ" придбало у ТОВ "SSS" електрообладнання на суму
90,294 млн. грн. Вказане обладнання в цей же день було продане ТОВ
"QQQ" за 30,294 млн. грн. згідно договору № СМ-УСМ/10-об. Вартість
придбаного обладнання було віднесено позивачем до складу валових
витрат виробництва та обігу, а сплачений при придбанні податок на
додану вартість - до податкового кредиту.
В той же час ТОВ "XXX" за договором від 28.09.2001 № 527а/К/2001
придбало у ТОВ "QQQ", вексель № 3002052677 номінальною вартістю 80
млн. грн. за 28 млн. грн. Даний вексель в цей же день був проданий
позивачем за 80 млн. грн. ТОВ "SSS" на виконання договору
5286/К/2001.
Визначення терміну "валові витрати" міститься у п. 5.1 ст. 5 цього
ж закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, де встановлено, що валові витрати
виробництва та обігу це - сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
В ході апеляційного провадження Н-ським апеляційним господарським
судом було встановлено, що придбаваючи у ТОВ "SSS" на виконання
договору від 05.09.2001 № АПК/С-об електрообладнання, позивач не
мав наміру використовувати його в подальшому у власній
господарській діяльності.
Колегія судців зазначає, що виходячи з встановлених у постанові
обставин даної справи, господарським судом апеляційної інстанції
наведені норми податкового законодавства щодо підстав віднесення
витрат до складу валових застосовано правильно, підстав для
скасування оспорюваної постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.03.2002
у справі № Х1 господарського суду м. Н-ська залишити без змін, а
касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" - без задоволення.