ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.07.2002 Справа N 17-6-27/8301
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Перепічая В.С.
суддів: Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Одеського територіального відділення Антимонопольного
комітету України на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 24.04.2002р. у справі за позовом КП
“Старокозацький винзавод” до Одеського територіального
відділення Антимонопольного комітету України
про визнання постанови недійсною
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2000 року КП “Старокозацький винзавод” звернулося до
суду з позовною заявою до Одеського територіального відділення
Антимонопольного комітету України про визнання постанови
Одеського територіального відділення Антимонопольного комітету
України № 24-П від 20.10.2000р. недійсною.
Вказав, що наведеною постановою на нього було накладено штраф у
розмірі 4000 грн. з тих мотивів, що він, позивач, неправомірно
використав чужий знак для товарів та послуг без дозволу
уповноваженої особи, яка має пріоритет на його використання, що
могло призвести до змішування діяльності підприємств.
Посилаючись на те, що Законом України “Про захист від
недобросовісної конкуренції” ним не порушувався, неправомірного
використання чужого знаку не було, просив задовольнити позов.
Рішенням арбітражного суду Одеської області від
01.03.2001р. (суддя Петров М.С.), залишеним без змін постановами
арбітражного суду Одеської області від 05.06.2001р. та Одеського
апеляційного господарського суду від 24.04.2002р. (судді:
Бєляновський В.В., Мірошниченко М.А., Шевченко В.В.), позов
задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить зазначені судові рішення
скасувати, у позові відмовити, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
За приписом п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від
29.12.96р. № 91 (зі змінами і доповненнями) “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
мотивувальна частина рішення повинна мати
встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх
юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких
суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це
обґрунтовувати.
Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України “Про захист від
недобросовісної конкуренції” недобросовісної конкуренцією є будь
– які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та
іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те
особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і
послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки
товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань,
зазначень походження товарів, що може призвести до змішування з
діяльністю іншого господарського субєкта (підприємця), який має
пріоритет на їх використання.
Як видно з матеріалів справи, ДП “Винконцерн” одержало свідоцтво
№ 10930 на знак для товарів (вина) “Ведмежа кров”, “Меча кръв”,
а 12.11.99р. свідоцтво “1405 на знак для товарів (вина) –
“Медвежья кров” (а.с. 25, 26).
Відповідач, приймаючи вказану постанову, виходив з неправомірних
дій позивача щодо використання без дозволу ДП “Винконцерн”
належного останньому спірного знаку для товарів і послуг, що
могло, на його думку, ввести в оману споживачів відносно
виробника продукції, призвести до змішування з діяльністю іншого
господарюючого субєкта та нанести збитки.
Апеляційний же суд, погоджуючись з рішенням та постановою
арбітражного суду, прийшов до висновку, що етикетка для вина та
знак для товару і послуг не є тотожними, а тому в діях КП
“Старокозацький винзавод” відсутнє порушення антимонопольного
законодавства, поклавши в основу такого висновку експертне
дослідження патентного повіреного Скачко В.А.
Проте суд, з одного боку, не звернув увагу, чи може вказаний
висновок патентного повіреного Скачко В.А. вважатись експертним,
в розумінні ст. ст. 32, 41-42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з іншого,
як видно з матеріалів справи, зазначена особа водночас є
представником позивача.
З огляду ж того, що дослідження питання стосовно тотожності
знаку для товарів і послуг ДП “Винконцерн”, з позначеннями на
етикетці використаної КП “Старокозацький винзавод”, потребувало
спеціальних знань, суду слід було обговорити питання призначення
відповідної судової експертизи.
Крім того, в обґрунтування правомірності використання позивачем
етикетки для вина “Медвежья кров” (патент на цей промисловий
знак було видано Антонченко О.В.), суд також послався і на
ліцензійну угоду № 7 від 01.10.99р., укладену між власником
патенту та КП “Старокозацький винзавод” (а.с.84,85).
Разом з тим суд не зясував порядок набуття чинності такої угоди
за діючим законодавством, зокрема, Інструкції про розгляд і
реєстрацію договора про надання права власності на промисловий
зразок і ліцензійні угоди на використання промислового зразка,
затвердженої наказом Держпатенту України від 06.06.95р. № 89,
зареєстрованої Мінюстом України 21.06.95р. (діяла у спірний
період).
Слід суду також зясувати і те, чи впливає на вирішення вказаного
спору скасування рішенням апеляційної ради Державного
департаменту інтелектуальної власності від 15.05.2001р.
свідоцтва на знак для товарів і послуг № 14095.
За таких обставин, коли судові рішення були постановлені з
порушенням норм процесуального права ст. ст. 32-34, 41- 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не було зясовано належним чином дійсні
обставини справи, що вплинуло на їх правильну юридичну оцінку,
застосування норм матеріального права, а тому їх визнати
законним і обґрунтованим не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, повно
зясувати дійсні обставини справи і в залежності від
встановленого та вимог матеріального і процесуального права
вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Одеського територіального відділення
Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
24.04.2002р., постанову арбітражного суду Одеської області від
05.06.2001р., рішення арбітражного суду Одеської області від
01.03.2001р. скасувати і справу передати на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
Головуючий В.Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук