ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2002                                     Справа N 1/242-56

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Перепічая В.С.

суддів:    Вовка І.В.

Гончарука П. А.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну

скаргу   ВАТ   “Володимир-Волинська  птахофабрика”   на   ухвалу

господарського суду Волинської області від 17.04.2002р. у справі

за  позовом  КВФ  “Волинькомбікорм” до ВАТ  “Володимир-Волинська

птахофабрика” 

про   стягнення сум

                       У С Т А Н О В И В:

У  жовтні 2002 року КВФ “Волинькомбікорм” звернулася до  суду  з

позовною  заявою  до ВАТ “Володимир-Волинська птахофабрика”  про

стягнення  інфляційних сум в розмірі 19573,25 грн. та 3%  річних

від суми простроченої заборгованості – 1631,36 грн., посилаючись

на те, що відповідач не оплатив поставлену продукцію.

       Рішенням   арбітражного  суду  Волинської   області   від

24.11.2000р. (суддя Гончар М.М.) позов задоволено.

За  заявою позивача господарський суд Волинської області ухвалою

від  17.04.2002р.  (суддя Гончар М.М.) змінив  спосіб  виконання

зазначеного рішення, звернувши стягнення заборгованості  у  сумі

20671,03 грн. на майно відповідача.

В  касаційній скарзі відповідач просить ухвалу першої  інстанції

скасувати,  справу  передати на новий  розгляд,  посилаючись  на

неправильне застосування судом норм процесуального права.

Заслухавши   пояснення   представника   КВФ   “Волинькомбікорм”,

обговоривши  доводи  касаційної  скарги,  перевіривши  матеріали

справи,  суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню  з

таких підстав.

Приймаючи  ухвалу  про  зміну  способу  виконання  рішення  щодо

звернення  стягнення на майно відповідача у сумі 20671,03  грн.,

суд виходив з доведеності вимог заявника.

Про те з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Так,  змінюючи  спосіб виконання рішення,  шляхом  стягнення  на

майно  боржника,  суд  не  навів обґрунтувань  про  неможливість

відповідача розрахуватися грошовими коштами.

Крім   того,   вказану  заяву  було  розглянуто  у   відсутність

відповідача,  не повідомленого належним чином про  час  і  місце

засідання  суду:  ухвалу про призначення заяви  до  розгляду  на

17.04.2002р.,  було отримано останнім лише 19.04.2002.,  про  що

свідчить,  зокрема, і відповідь заступника начальника Володимир-

Волинського ВуЗП на лист відповідача.

За таких обставин, ухвалу суду від 17.04.2002р. визнати законною

і  обґрунтованою  не можна, а тому вона підлягає  скасуванню,  з

направленням справи щодо вирішення питання про можливість  зміни

способу виконання на новий розгляд суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-

12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України.

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну    скаргу   ВАТ   “Володимир-Волинська   птахофабрика”

задовольнити.

Ухвалу  господарського суду Волинської області від  17.04.2002р.

скасувати і питання передати на новий розгляд до того ж суду,  в

іншому складі суду.

Головуючий          В. Перепічай

Судді               І. Вовк

                    П. Гончарук