ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.07.2002 Справа N 19/353
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Мілевського Й.Р.,
розглянувши касаційну скаргу Криворізького державного гірничо-
металургійного комбінату “Криворіжсталь” на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
04.04.2002р.
у справі № 19/353 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Державний експортно-імпортний банк України”
до відповідача Криворізького державного гірничо-металургійного
комбінату “Криворіжсталь”
про стягнення 1387306,08грн.
за участю представників:
Укрексімбанк – Іващенко В.В. за дов. від 11.03.2002р. № 10-
201/1103; Солдатенко С.М. за дов. від 11.07.2001р. № 10-
101/2800;
Криворіжсталь – Удовиченко А.Г. за дов. від 03.01.2002р. № 19-
30юр
В С Т А Н О В И Л А :
Відкрите акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний
банк України” звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом про стягнення з
Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату
1387306,08грн. заборгованості за кредитною угодою № 16/21-57
(а.с.4-5).
До вирішення даного спору по суті заявлених вимог, позивач
звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог,
відповідно до якої зменшив суму позову та просить стягнути з
відповідача 1333652,46грн., у т.ч. 1299754,02грн. заборгованості
по маржі та 33898,44грн. заборгованості по відсотках з
простроченої суми маржі (а.с.102-103).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.12.2001р. на користь ВАТ “Державний експортно-імпортний банк
України” з Криворізького державного гірничо-металургійного
комбінату “Криворіжсталь” стягнуто 1299754,02грн. заборгованості
по маржі, 33898,44грн. заборгованості по відсотках (а.с.110-
112).
При цьому суд виходив з того, що відповідачем не виконані
зобов’язання за кредитною угодою № 16/21-57 щодо сплати маржі,
яка додається до відсотків за користування кредитом,
встановлених п. 4.1. угоди, що в свою чергу тягне за собою
виникнення зобов’язання щодо сплати підвищених відсотків.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04.04.2002р. рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 07.12.2001р. залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат
“Криворіжсталь” звернувся до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши нове
рішення про відмову у позові. У поданій касаційній скарзі
скаржник посилається на те, що судами:
- порушено ст.ст. 153,154 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки
визнано правомірним нарахування маржі, розмір якої угодою сторін
не визначений;
- не враховано, що сплата відсотків за несвоєчасну сплату
маржі за підвищеною ставкою не передбачена кредитною угодою;
- не взято до уваги пропущення позивачем строку позовної
давності та не застосовано її судом;
- порушено вимоги щодо допустимості та належності доказів,
оскільки приєднано до справи документи без перекладу їх у
встановленому порядку.
Позивач у справі – ВАТ “Державний ощадний банк України” у
відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними
та необгрунтованими, просить постановлені у справі судові акти
залишити без змін, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні даної
справи встановлено наступне.
На виконання рішення валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів
України від 26.06.92р. надані державні гарантії на користь
іноземного кредитора (консорціуму німецьких банків АКА) для
залучення іноземного кредиту в рамках кредитної лінії ФРН з
метою фінансування зовнішньоекономічного контракту на поставку
відповідачу обладнання від 25.12.90р., укладеного між
відповідачем та іноземним постачальником.
30.11.92р. позивачем, який є фінансовим агентом Кабінету
Міністрів України по залученню та обслуговуванню іноземних
кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України і Національного
банку України, та відповідачем укладено кредитну угоду № 16/21-
57, відповідно до якої Криворізькому державному гірничо-
металургійному комбінату “Криворіжсталь” надано кредит у сумі
27600000 німецьких марок шляхом фінансування вищевказаного
зовнішньоекономічного контракту.
Укладеною сторонами кредитною угодою встановлено зобов’язання
відповідача сплачувати позивачу відсотки, які нараховуються на
непогашену заборгованість, з розрахунку плаваючої процентної
ставки грошового ринку ФРН з додаванням маржі у розмірі 1,25%
p3wmhu
Таким чином, посилання відповідача щодо не встановлення розміру
маржі укладеною угодою помилкові, а висновок суду щодо
визначення сторонами розміру маржі та бази її нарахування
вірний.
Враховуючи, що відповідно до пп. 4.2, 4,3 угоди, відсотки на
суму заборгованості нараховуються і сплачуються з початку
використання кредиту і до повного його погашення піврічними
платежами – 25.06.та 25.12.щороку, при цьому кінцева виплата
проводиться на день виплати боргу, а відповідно до п. 5.1 –
кредит повинен бути погашений протягом 30 місяців після
середньозваженої дати відвантаження, підтвердженої сертифікатом,
але не пізніше 01.10.96р., не можна погодитись з висновком суду
про те, що укладеною угодою строк виконання зобов’язання по
сплаті відсотків не визначений.
Так, в силу ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов’язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок, зокрема, договору.
Також помилковий висновок суду про те, що відповідачем прийнято
доведений до його відома графік погашення основного боргу з
огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем надіслано
повідомлення відповідачу щодо графіку погашення основного боргу
(лист АКА від 31.01.96р.), яким уточнені умови кредитної угоди,
який містить 13 дат 13 рівних піврічних платежів, починаючи з
01.10.96р., на який позивач направив лист від 31.07.97р. № 1-
786, в якому звернувся до позивача з проханням про розстрочення
платежів по кредитній угоді, пропонуючи змінити суми погашення,
але залишаючи дати, зазначені в графіку. Разом з тим, вказаний
лист відповідача не можна вважати акцептом.
Так, згідно ст. 158 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідь про згоду
укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах
визнається відмовою від пропозиції і в той же час новою
пропозицією. Враховуючи, що лист відповідача містить новий
графік погашення заборгованості він є новою пропозицією.
Не взявши до уваги положення вищезазначених норм матеріального
права, суд невірно дійшов висновку щодо дати настання строку
виконання зобов’язань за кредитною угодою по сплаті маржі і
підвищених відсотків.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не витребувані
та не досліджені письмові докази, які мають значення для
визначення строків виконання зобов’язань сторін за вказаною
угодою та дотримання позивачем строків позовної давності.
Так, зокрема, судом не взято до уваги та не досліджено
розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.01.1999р. № 39-р
( 39-99-р ) (39-99-р)
, яким встановлюється надання відстрочки сплати суми
основного боргу із іноземних кредитів, отриманих під гарантії
Кабінету Міністрів України та відсотків за їх використання, на
яке посилається відповідач у відповіді на претензію позивача.
Разом з тим, встановлення строків виконання основного
зобов’язання є необхідним, оскільки відповідно до ст. 84 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, з закінченням строку позовної давності по
головній вимозі вважається, що строк позовної давності минув і
по додатковій вимозі, якою у даному випадку є вимога про сплату
відсотків, а також маржі, яка визначена як складова відсотків.
Крім того, судами не витребувані та не дослідженні розрахунки
простроченої заборгованості, з зазначенням дати виникнення її
складових.
Не з’ясувавши зазначені обставини, суди першої та апеляційної
інстанції допустили порушення норм процесуального права.
Так, відповідно до ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судове
рішення повинно прийматися за результатами обговорення усіх
обставин справи.
Принцип об’єктивної істини, тобто обгрунтованості висновків,
викладених у судовому акті, реалізується також положеннями ст.
38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка зобов’язує господарський суд не
обмежуватись поданими документами і матеріалами, а витребувати
від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, у разі
недостатності поданих сторонами документів.
Вимоги зазначених процесуальних норм судом при розгляді даної
справи не виконані, внаслідок чого ним неповно з’ясовані
обставини, що мають значення для вирішення даного спору, у
зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана
правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений
відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо
прав та обов’язків сторін.
Враховуючи викладене, постановлені у справі судові акти
підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Криворізького державного металургійного
комбінату “Криворіжсталь” задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 04.04.2002р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 07.12.2001р. у справі № 19/353
господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Мілевський Й.Р.