ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                          П О С Т А Н О В А

                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1.07.2002                                 Справа N Б26/15/118/01

                     м. Київ

 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,      Кузьменка М.В.,

судді

суддів            Васищака І.М., Козир Т.П. ,

розглянувши    касаційну    скаргу   товариства    з    обмеженою

відповідальністю фірми “Арма”

на ухвалу    від    25.10.2001    року    господарського     суду

   Дніпропетровської  області та постанову  від  10.01.2002  року

   Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі   № Б 26/15/118/01

за заявою  товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Арма”

до  відкритого    акціонерного   товариства    “Дніпропетровський

    металургійний завод ім. Петровського”

про визнання грошових вимог

                         В С Т А Н О В И В:

Товариство  з  обмеженою  відповідальністю  фірма  “Арма”  подало

господарському суду Дніпропетровської області заяву до відкритого

акціонерного  товариства “Дніпропетровський  металургійний  завод

ім. Петровського” про визнання грошових вимог в сумі 2 894 355,94

грн.

Ухвалою від 25.10.2001 року господарського суду Дніпропетровської

області  (суддя  Н.  Камша), залишеною без  змін  постановою  від

10.01.2002  року  Дніпропетровського апеляційного  господарського

суду  (суддів  Л.  Ясир,  В. Прудніков,  Т.  Ільєнок),  відхилено

клопотання заявника про відновлення строку для подачі заяви через

відсутність поважних причин пропуску процесуального строку.

Товариство  з обмеженою відповідальністю фірма “Арма” вважає,  що

прийняті  у  справі судові акти підлягають касаційному  перегляду

через порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заявник стверджує, що причиною пропуску строку для подання  заяви

про  визнання грошових вимог був розгляд в арбітражному  суді  м.

Києва  справи  №  23/180 про банкрутство товариства  з  обмеженою

відповідальністю  фірми  “Арма”. Крім  того,  під  час  процедури

банкрутства   зазначене   товариство   перебувало   в   скрутному

фінансовому  становище,  у  зв’язку  з  чим  не  мало  можливості

оплатити держмито за подання заяви.

Заслухавши  пояснення  представника фірми А.  Нонко,  обговоривши

доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет

їх  юридичної  оцінки господарськими судами,  та  проаналізувавши

застосування  судами  норм матеріального і процесуального  права,

колегія   суддів   вважає,  що  касаційна  скарга   не   підлягає

задоволенню з наступних підстав.

В  газеті  “Урядовий  кур’єр”  (№  79  за  5.05.2001  року)  було

опубліковане  офіційне  оголошення про  порушення  провадження  у

справі   про   банкрутство  відкритого  акціонерного   товариства

“Дніпропетровський   металургійний   завод   ім.   Петровського”.

Відповідно   до   статті  14  Закону  України  “Про   відновлення

платоспроможності   боржника   або   визнання   його   банкрутом”

( 2343-12  ) (2343-12)
         кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення

провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів  від

дня  опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про

порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати

до  господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника,  а

також документи, що їх підтверджують.

Судами  першої  та  апеляційної інстанцій встановлено,  що  фірма

“Арма”   звернулась   до  господарського  суду  Дніпропетровської

області з відповідною заявою після закінчення місячного строку, і

судами  не  прийняті  до  уваги доводи заявника  щодо  поважності

причин  пропуску цього присічного строку, оскільки не було надано

доказів  об’єктивної  неможливості подання заяви  в  установлений

строк:  суди дійшли висновку, що порушення справи про банкрутство

фірми  “Арма”  та  її  фінансовій стан не є  поважними  причинами

пропуску строку.

За   таких   обставин  колегія  суддів  вважає,  що  місцевим   і

апеляційним  господарськими  судами  дана  обґрунтована   правова

оцінка  встановленим обставинам справи і доводи касаційної скарги

її не спростовують.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

суд

                      П О С Т А Н О В И В:       

Ухвалу  від 25.10.2001 року господарського суду Дніпропетровської

області  та  постанову  від  10.01.2002  року  Дніпропетровського

апеляційного  господарського  суду  у  справі  №  Б  26/15/118/01

залишити  без  змін,  а касаційну скаргу товариства  з  обмеженою

відповідальністю фірма “Арма” без задоволення.

Головуючий, суддя                  М.Кузьменко

Суддя                              І. Васищак

Суддя                              Т. Козир