ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2002 Справа N 7727-5/218
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Харченко В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Фірма “Зміїв-Білдінг” на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2002р.
у справі № 7727-5/218 господарського суду Сумської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Фірма “Зміїв-Білдінг”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
“Сумиобленерго”
про розірванні договору міни
за участю представників:
ТОВ “Фірма “Зміїв-Білдінг” – Омельницька Т.В. за дов.№ 220 від
27.06.2002р.;
ВАТ “Сумиобленерго” – Гальчевська С.І. за дов. від 12.06.2002р.
№ 16Д/224; Потапенко Ю.О. за дов. від 12.06.2002р. № 16Д/225
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Зміїв-Білдінг”
звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про
розірвання договору міни векселів від 14.10.99р., який укладено
між ним та ВАТ “Сумиобленерго”, посилаючись на невідповідність
його чинному законодавству (а.с.2-3).
До вирішення даного спору по суті, позивач звернувся з заявою
від 12.12.2001р., відповідно до якої змінив предмет спору та
просить визнати договір міни векселів від 14.10.99р. недійсним
(а.с.38-39). В обгрунтування заявленого позову, позивач
посилається на те, що спірний договір:
- підписано від імені товариства генеральним директором, який
не наділений загальними зборами у порядку, встановленому
статутом товариства, таким правом і у подальшому ними не
схвалений;
- укладений всупереч діючому законодавству, оскільки векселі
не є майном, тому не можуть бути предметом міни;
- не відповідає діючому законодавству, оскільки векселі
передані без наявності боргового грошового зобов’язання, що
суперечить вимогам ст. 21 Закону України “Про цінні папери і
фондову біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
.
Рішенням господарського суду Сумської області від 21.01.2002р. у
задоволенні заявлених вимог відмовлено (а.с.61). При цьому суд
першої інстанції відхилив доводи позивача посилаючись на те, що:
- чинне законодавство не передбачає обмежень щодо здійснення
обмінних операцій з векселями;
- підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні
зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин,
що не суперечать законодавству України;
- спірна угода у подальшому схвалена ТОВ “Фірма “Зміїв-
Білдінг”, від імені якої діяв генеральний директор, шляхом
вчинення дій по передачі та прийманню векселів.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
04.03.2002р. прийняте у справі рішення залишено без змін з тих
же підстав (а.с.79-81).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ
“Фірма “Зміїв-Білдінг” звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши
нове рішення про задоволення заявлених вимог. У поданій
касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами першої
та апеляційної інстанції:
- не прийняті до уваги положення спільної постанови КМУ і НБУ
№ 528 від 10.09.98р., якою визначено, що векселі можуть
видаватися лише за поставлену продукцію, виконані роботи, надані
послуги;
- невірно застосовані до взаємовідносин сторін ст.ст. 63,29
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки відповідно до статуту ТОВ “Фірма
“Зміїв-Білдінг” його правоздатність обмежена, т.я. товариство
може випускати і передавати цінні папери винятково за рішенням
учасників товариства.
Відповідач у справі – ВАТ “Сумиобленерго” у відзиві на касаційну
скаргу вважає її доводи безпідставними, а прийняті у справі
рішення та постанову законними та обгрунтованими. При цьому, у
поданому відзиві на касаційну скаргу, відповідач зазначає, що:
- вексель, як цінний папір є видом майна, у зв’язку з чим
може бути предметом міни;
- посилання позивача не невідповідність векселя спільній
постанові КМУ і НБУ № 528 від 10.08.98р. помилкові, оскільки при
передачі векселя за договором міні відбувається перетворення
його на товар, т.я. до договору міни застосовуються правила про
купівлю-продаж і кожний з тих, хто бере участь у міні вважається
продавцем того майна, яке він дає в обмін і покупцем майна, яке
він одержує;
- позивач схвалив угоду, виконавши зобов’язання по ній та
прийнявши виконання зобов’язання від ВАТ “Сумиобленерго”.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Так, згідно ст. 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, при вирішенні
господарського спору по суті, суд приймає рішення.
Відповідно до ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судове рішення
повинно прийматися за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Вимоги зазначених процесуальних норм судом при розгляді даної
справи не виконані.
Так, вирішуючи даний спір по суті суд першої інстанції не
з’ясував чи є спірний договір укладеним. Разом з тим,
встановлення факту укладення договору входить до предмету
доказування у даній справі, оскільки лише укладений договір може
бути визнаний недійним. Так, якщо судом буде встановлено, що
даний договір є неукладеним, провадження у справі підлягає
припиненню за відсутністю предмету спору.
В силу ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. При цьому,
істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Судами першої та апеляційної інстанції вірно визначено правову
природу спірного договору і віднесено його до міни, оскільки
ними встановлено, що предметом спірного договору є обмін одного
майна на інше.
Зокрема, відповідно до умов спірного договору здійснювався обмін
одних цінних паперів на інші.
Так, відповідно до ст. 241 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за договором
міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше, при
цьому, кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається
продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке
він одержує.
В силу ст. 242 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, до договору міни
застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу,
якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін.
Однією з істотних умов договору купівлі-продажу є ціна. Згідно
ст. 228 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
продаж майна проводиться за
цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не
передбачено законодавчими актами.
Така умова як ціна майна, що обмінюється, є істотною і для
договору міни, до якого, як вже вказувалось, застосовуються
правила про договір купівлі-продаж, оскільки на відміну від
купівлі-продажу, при міні в якості еквіваленту виступають, як
правило, не гроші, а рівноцінне майно. У тому випадку, якщо
майно, що обмінюється, не є рівноцінним, допускається укладення
договору міни з доплатою іншій стороні визначеної грошової суми.
Спірний договір містить опис основних характеристик векселів, що
обмінюються, у т.ч. їх номінальну суму. Разом з тим, судом не
з’ясовано чи встановлено угодою сторін ціна майна, що
обмінюється сторонами.
Порушення зазначених норм процесуального права призвели до
неповного з’ясування обставин справи, в зв’язку з чим відсутні
підстави вважати, що господарським судом дана правильна оцінка
спірним правовідносинам та зроблено відповідаючий чинним нормам
права висновок щодо прав і обов’язків сторін. Суд апеляційної
інстанції не звернув увагу на дані порушення, допущені судом
першої інстанції, та їх не усунув.
Враховуючи наведене, постановлені у справі постанова
Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2002р.
та рішення господарського суду Сумської області від 21.01.2002р.
у цій справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий
розгляд до господарського суду Сумської області.
Відповідно до ст. 111 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-
9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Фірма “Зміїв-Білдінг” задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
04.03.2002р. та рішення господарського суду Сумської області від
21.01.2002р. у справі № 7727-5/218 господарського суду Сумської
області скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Сумської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Харченко В.М.