ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2002 Справа N 7-51-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
М. Михайлюка - головуючого
Т.Добролюбової
Т.Дроботової
за участю представників:
позивача Басараб В. В. – дов. від
26.06.2002 № 97
відповідача не з'явилися
розглянувши у відкритому Мукачівської об'єднаної
судовому засіданні касаційну державної податкової інспекції
скаргу
на рішення від 21.03.2002 господарського
суду Закарпатської області
у справі № 7/51-2002
за позовом Відкритого акціонерного
товариства “Мукачівське АТП -
12106”
до Мукачівської об'єднаної
державної податкової інспекції
про визнання рішення недійсним
ВСТАНОВИВ:
Відкритим акціонерним товариством “Мукачівське АТП - 12106” до
господарського суду Закарпатської області був заявлений позов
про визнання недійсним рішення Мукачівської ОДПІ № 000491 від
23.08.2001.
Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт перевірки від
13.08.2001 контрольно-ревізійного відділу в м. Мукачеві окремих
питань фінансово-господарської діяльності ВАТ “Мукачівське АТП -
12106”, згідно якого виявлені наступні порушення норм з
регулювання обігу готівки, встановлені Національним банком
України та застосовані відповідні фінансові санкції:
використання одержаних з банку коштів не за цільовим
призначенням (32742 грн.); використання готівкової виручки на
виплату заробітної плати при наявності податкової заборгованості
(5753 грн.); неоприбуткування готівки в касу (4762 грн.).
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
21.03.2002 (суддя С. Швед) позовні вимоги задоволено у повному
обсязі шляхом визнання недійсним рішення Мукачівської ОДПІ №
000491 від 23.08.2001.
Рішення суду мотивоване тим, що пунктом 4 чинного в перевіряємий
період (1998 р.– І квартал 2001р.) Порядку ведення касових
операцій у національній валюті в Україні, затвердженого
постановою Правління Національного банку України від 02.02.95 №
21 ( v0021500-95 ) (v0021500-95)
, дозволялось використання готівки в
необхідних розмірах для забезпечення господарської діяльності
підприємства, а тому відсутні підстави для застосування до
позивача фінансових санкцій за нецільове використання готівки.
Суд також дійшов висновку про неправомірність застосування до
товариства фінансових санкцій за витрачання готівки на оплату
праці з огляду на соціальну значимість питання своєчасної
виплати заробітної плати працівникам останнього. Щодо
неоприбуткування готівки в касі, то вказане порушення стало
наслідком злочинних дій службових осіб підприємства, а тому саме
вони повинні бути притягнені до встановленої законом
відповідальності, у зв'язку з чим відсутні підстави застосування
штрафних санкцій за дане правопорушення до самого підприємства.
Крім того, при вирішенні спору господарський суд дійшов висновку
про необхідність списання штрафних санкцій, застосованих згідно
оспорюваного рішення ДПІ, з посиланням на ст. 18 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Мукачівська ОДПІ подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на рішення господарського суду Закарпатської
області, в якій просить рішення у справі скасувати, в
задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
права.
У касаційній скарзі вказується, що судом при застосуванні п. 4
Порядку ведення касових операцій у національній валюті в
Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку
України від 02.02.95 № 21 ( v0021500-95 ) (v0021500-95)
, не враховано, що
використання готівки для забезпечення господарської діяльності
підприємства дозволялось лише за умови відсутності податкової
заборгованості. Скаржник також вважає, що порушення правил
готівкового обігу у вигляді нецільового використання готівки та
неоприбуткування її в касі тягне застосування відповідних
штрафних санкцій саме до підприємства – порушника, не зважаючи
на факт притягнення до кримінальної відповідальності його
посадових осіб. Крім того, на думку ДПІ, є неправомірним
застосування до спірних правовідносин ст. 18 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки даною
нормою передбачено списання штрафних санкцій та пені,
нарахованих на податковий борг.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
в судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні суду,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським
судом Закарпатської області, в ході проведення перевірки окремих
питань фінансово-господарської діяльності ВАТ “Мукачівське АТП -
12106” (за період 1998 р. – І квартал 2001р.) виявлено:
використання одержаних з банку коштів не за цільовим
призначенням, використання готівкової виручки на виплату
заробітної плати при наявності податкової заборгованості;
неоприбуткування готівки в касу.
За вказані порушення Мукачівською ОДПІ на підставі Указу
Президента України “Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
застосовано
фінансові санкції - 32742 грн., 5753 грн., 4762 грн.,
відповідно, що знайшло своє відображення в оспорюваному рішенні
ДПІ.
Беручи до уваги, що зафіксовані в акті перевірки факти, які
стали підставою прийняття оспорюваного рішення, були
підтверджені в ході судового провадження, касаційна інстанція
вважає, що визнаючи вказане рішення ДПІ недійсним, господарським
судом Закарпатської області неправильно застосовано норми
матеріального права, а саме.
Пунктом 1 вказаного Указу ( 436/95 ) (436/95)
передбачена
відповідальність юридичних осіб всіх форм власності, фізичних
осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності за
використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за
цільовим призначенням. За умови встановлення рішенням суду факту
нецільового використання отриманої в банку готівки на загальну
суму 32742 грн., колегія суддів вважає правомірним застосування
за таке правопорушення відповідних фінансових санкцій. При цьому
є помилковими посилання суду на п. 4 Порядку ведення касових
операцій у національній валюті в Україні, затвердженого
постановою Правління Національного банку України від 02.02.95 №
21 ( v0021500-95 ) (v0021500-95)
, відповідно до якого готівкова виручка
підприємств та індивідуальних підприємців може використовуватись
ними для забезпечення господарських потреб, оскільки в даному
випадку мова йде не про готівкову виручку підприємства, а про
готівку, отриману в установі банку виключно на визначені в чеку
цілі.
Щодо висновку суду про правомірність виплати товариством
заробітної плати з готівкової виручки, то він суперечить п. 5
згаданого порядку, яким передбачено, що підприємства та
індивідуальні підприємці, які мають податкову заборгованість,
здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці, виключно за
рахунок коштів, отриманих з установ банків.
Також колегія суддів вважає неправомірним визнання недійсним
судом першої інстанції оспорюваного рішення ДПІ в частині
застосування фінансових санкцій (4762 грн.) за неоприбуткування
готівки в касі. Пункт 1 Указу Президента України “Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання
обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
не передбачає виключень для
застосування фінансових санкцій за вказане порушення, в тому
числі й в разі притягнення до кримінальної відповідальності
посадових осіб підприємства.
Крім того, касаційна інстанція зазначає, що застосовані
податковим органом фінансові санкції у вигляді штрафів за
порушення норм з регулювання обігу готівки не є податковим
боргом в розумінні ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а тому є помилковим застосування
судом до згаданих правовідносин ст. 18 цього ж закону щодо
списання такого боргу з ВАТ “Мукачівське АТП - 12106”.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає, що рішення у
справі підлягає скасуванню, позовні вимоги про визнання
недійсним рішення Мукачівської ОДПІ № 000491 від 23.08.2001 слід
залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-7, п. 2 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити.
Рішення від 21.03.2002 у справі № 7/51-2002 господарського суду
Закарпатської області скасувати.
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Головуючий М. Михайлюк
С у д д і Т. Добролюбова
Т. Дроботова