ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2002 Справа N 17-3-13/01-8417
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Перепічая В.С.
суддів: Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
розглянувши касаційне подання Біляївського міжрайонного
прокурора в інтересах держави в особі ДПІ у Біляївському районі
Одеської області на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 19.02.2002р. у справі за позовом
Біляївського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі
ДПІ у Біляївському районі Одеської області до ПП “Пілігрим” про
стягнення коштів та за зустрічним позовом
про визнання частково недійсним рішення ДПІ
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2001 року Біляївський міжрайонний прокурор в інтересах
держави в особі ДПІ у Біляївському районі Одеської області
звернувся до суду з заявою до ПП “Пілігрим”, в якій, посилаючись
на не сплату відповідачем ПДВ, податку на прибуток, просив
стягнути, з урахуванням і штрафних санкцій, заборгованість у
сумі 5952, 57 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від
04.12.2001р. (суддя Панченко О.Л.) позов задоволено; зустрічний
позовом ПП “Пілігрим” про визнання частково недійсним рішення
ДПІ залишено без розгляду.
За апеляційною скаргою ПП “Пілігрим”, Одеський апеляційний
господарський суд постановою від 19.02.2002р. (судді: Продаєвич
Л.В., Жеков В.І., Пироговський В.Т.) зазначене рішення змінив,
задовольнивши позовні вимоги частково, стягнув з відповідача на
користь ДПІ у Біляївському районі Одеської області 2530, 23 грн.
Зустрічний позов ПП “Пілігрим” задоволено також частково визнано
недійсним рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області в
частині донарахування ПДВ у сумі 12165,60 грн. та застосування
штрафних санкцій у сумі 4520, 74 грн.
В касаційному поданні прокурор просить зазначену постанову
скасувати, рішення першої інстанції залишити без змін,
посилаючись на неправильне застосування судом другої інстанції
норм матеріального права.
При розгляді справи у касаційному порядку обявлялась перерва з
12.06.2002р. на 27.06.2002р.
Заслухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи
та обговоривши доводи касаційного подання, суд вважає, що
касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується
матеріалами справи, ПП “Пілігрим” надавало послуги з перевезення
автомобільним транспортом зовнішньоторгових вантажів в межах
території України з міст Чернівці, Апостолово, Івано-Франківськ,
Славута, Львів, Маріуполь, Стаханів до Одеського порту та з
міста Одеси до м. Івано-Франківська.
Ці фактичні обставини при розгляді справи в судах не
оспорювалися і відповідають наявним у справі доказам.
Згідно ст. 6 п. 6.2.4 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок обчислюється щодо операцій з
надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів
за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами
державного кордону України до пункту проведення митних процедур
у випуску пасажирів або вантажів з під митного контролю на митну
територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту
проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за
межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до
пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза
межами митного кордону України.
Як наведено вище, відповідач надавав транспортні послуги на
території України і в межах митного кордону України, а тому
висновок суду другої інстанції про обчислення ПДВ щодо таких
операцій за нульовою ставкою є помилковим.
Розмір податку з таких операцій не перебуває у правовому звязку
з фактом знаходження вантажів під митним контролем, оскільки це
не передбачено Законом України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин, постанову апеляційного суду визнати законною
і обґрунтованою не можна.
При цьому, з огляду того, що зустрічний позов ПП “Пілігрим”
відповідав вимогам ст. ст. 54-57, 60 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
можна погодитись і з рішенням суду в тій частині, яка стосується
залишення його без розгляду.
Щодо суті ж зустрічного позову, то він не може бути задоволений,
з мотивів наведених вище.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10 - 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційне подання Біляївського міжрайонного прокурора в
інтересах держави в особі ДПІ у Біляївському районі Одеської
області задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.02.2002р., рішення господарського суду Одеської області від
04.12.2001р. в частині залишення зустрічного позову ПП
“Пілігрим” без розгляду – скасувати.
У задоволенні зустрічного позову ПП “Пілігрим” про визнання
рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області від
25.06.2001р. № 1815/23/10774 частково недійсним – відмовити.
В решті рішення господарського суду Одеської області від
04.12.2001р. залишити без змін.
Доручити господарському суду Одеської області видати зворотній
наказ.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук