Верховний Суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради (далі – Міськрада), третя особа – підприємство з іноземними інвестиціями "Міханікі Україна", про визнання протиправними та скасування рішень,

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування: рішення Міськради від 23 грудня 2005 року № 5047-IV "Про внесення змін до "Містобудівного обґрунтування розробки правил використання та забудови прибережних територій від парку ім. Шевченка до курорту "Аркадія" (далі – рішення № 5047-IV) та рішення Міськради від 6 березня 2006 року № 5346-IV "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання підприємству з іноземними інвестиціями "Міханікі Україна" земельних ділянок, загальною площею 20,2180 га за адресою: АДРЕСА_1, для проектування, будівництва подальшої експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд рекреаційно-оздоровчого призначення та благоустрою території – організація паркової зони загального користування міста" (далі – рішення № 5346-IV).

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваними рішеннями створені умови, за якими порушується його право як власника суміжної земельної ділянки та розташованого на ній спортивно-оздоровчого комплексу, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року, позов задоволено: визнано неправомірними та скасовано рішення № 5047–IV та № 5346-IV.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2010 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року залишено без змін, з мотивувальної частини рішення апеляційного суду виключено посилання на пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України.

У заяві про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), Міськрада, посилаючись на неоднакове застосування статті 198 Земельного кодексу України (далі – ЗК), просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права, відповідач надав постанови Вищого господарського суду України від 11 березня 2008 року у справі № 2-8/3407-2006 та від 5 червня 2008 року у справі № 2-3/15290-2007.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2010 року справу допущено для перегляду Верховним Судом України з мотивів виявлення неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини другої статті 198 ЗК.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Суд касаційної інстанції у справі, яка розглядається, погодився з висновками судів попередніх інстанції про те, що оспорюванні рішення створили несприятливі наслідки для позивача, а саме: рішенням № 5047-IV відповідач фактично змінив функціональне використання земельної ділянки позивача, внаслідок чого обмежив його право на користування об’єктом права власності за призначенням; рішення № 5346-IV щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки відповідач прийняв без погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками, чим порушив вимоги частини доругої статті 198 ЗК.

Спірні відносини у справах касаційного суду господарської юрисдикції, рішення в яких надано заявником на підтвердження своїх доводів, стосувались питань виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права на земельну ділянку.

Аналіз зазначених рішень касаційних судів свідчить, що предметами їх розглядів були відносини, пов’язані з різними стадіями встановленого ЗК (2768-14) порядку передачі земельних ділянок у користування та виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою, що і обумовило прийняття різних за змістом судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи викладене, у задоволенні заяви Міськради слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

У задоволенні заяви Одеської міської ради відмовити.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.