ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2002 Справа N 1/5/846
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Чабана В.В.
Суддів - Уліцького А.М.
Ткаченко Н.Г.
За участю: представника ТОВ “Корал - плюс” Войтенка О.О.,
директора
представника Бердянської міжрайонної ДПІ Запорізької області
Злобіної Ю.І., доручення № 34/10/10 від 02.01.2002 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Корал - плюс»,
м. Бердянська на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду за
№ 02-5/9-12/21 (1/5/846) від 19.03.2002 р. у справі № 1/5/846 за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Корал - плюс»,
м. Бердянська до Бердянської міжрайонної державної податкової
інспекції
про визнання акту недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ТОВ “Корал - плюс” звернувся з позовом до суду про
визнання недійсним рішення Бердянської міжрайонної ДПІ у
Запорізькій області № 0118/22/30694298/8090 від 28.05.2001 р.,
яким до позивача було застосовані штрафні санкції в сумі
157513,73 грн. за порушення валютного законодавства,
передбаченого абз.6 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів
України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”
( 15-93 ) (15-93)
посилаючись на те, що воно є незаконним та суперечить
чинному законодавству.
Рішенням Господарського суду Запорізької обл. від 29.08.2001 р.
у справі № 1/5/846 /суддя Хуторний В.М./ позов ТОВ “Корал –
плюс” задоволений. Рішення Бердянської міжрайонної ДПІ
№ 0118/22/30694298/8090 від 28.05.2001 р. визнане недійсним.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 19.03.2002 р. у справі № 1/5/846 /судді Лисенко О.М.,
Кузнецова І.Л., Джихур О.В./ рішення господарського суду
Запорізької обл. від 29.08.2001р. по справі № 1/5/864 скасоване,
в задоволенні позову ТОВ “Корал - плюс” відмовлено.
В касаційній скарзі позивач ТОВ “Корал - плюс” просить постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
19.03.2002 р. скасувати, так як вона постановлена з неправильним
застосуванням норм матеріального права, що регулюють питання
валютного регулювання, та з порушенням вимог процесуального
права, а рішення господарського суду Запорізької області від
29.08.2001 р. по справі № 1/5/846 залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г. пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом в
період з 28.04.2001 р. по 10.05.2001 р. Бердянська ОДПІ
здійснила перевірку ТОВ “Корал - плюс” з питання дотримання
вимог чинного валютного законодавства при виконанні
зовнішньоекономічного контракту № 98 від 04.11.2000 р. і за її
результатами було винесено рішення від 28.05.2001 р. за
№ 0118/22/30694298/8090 про застосування до ТОВ “Корал – плюс”
штрафу в сумі 157513,73 грн. за порушення валютного
законодавства, передбаченого абз.6 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про систему валютного регулювання та
валютного контролю”.
Відповідно до акту перевірки за № 52 від 18.05.2001 р. підставою
для застосування до ТОВ “Корал – плюс” зазначеного штрафу є
проведення ТОВ “Корал – плюс” в період з 11.12.2000 р. по
23.02.2001 р. розрахунків з ТОВ “Бінго” (Грузія) за поставлений
імпортний товар в готівковий формі у національній валюті
України, без участі уповноваженого банку. На думку Бердянської
ОДПІ, проведення цих розрахунків є порушенням ст. 7 Декрету
Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і
валютного контролю” ( 15-93 ) (15-93)
, згідно до якого у розрахунках
між резидентами та нерезидентами в межах торгівельного обороту
використовується іноземна валюта.
Задовольняючи позовні вимоги позивача і визнаючи недійсним
рішення Бердянської ОДПІ від 28.05.2001 р. за
№ 0118/22/30694298/8090 Господарський суд в Запорізькій області
виходив з того, що оскільки ТОВ “Корал - плюс” було виконано
розрахунки з ТОВ “Бінго” (Грузія) у національній валюті України,
що було передбачено відповідним контрактом, вимога про
обов’язковість проведення розрахунків через уповноважений банк
на ці розрахунки не розповсюджуються, так як діюче
законодавство, а саме п. 1 Інструктивного листа Кабінету
Міністрів України та Національного банку України від 26.04.1993
р. № .19029/730 “Про порядок розрахунків зі країнами зони
функціонування рубля”, містить виключення із загального правила
про обов’язковість застосування іноземної валюти в розрахунках
між резидентами та нерезидентами в межах торгового обігу.
Відповідно до зазначеного листа положення ч. 1 ст. 7 Декрету
Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і
валютного контролю” ( 15-93 ) (15-93)
не розповсюджуються на розрахунки
між резидентами і нерезидентами країн зони функціонування рубля
(в тому числі і резидентами Грузії). Ці розрахунки можуть
здійснюватися у національній валюті України, якщо це передбачено
відповідними контрактами.
Порядок ведення підприємствами готівкових розрахунків у
національній валюті України на дату проведення розрахунків між
позивачем та його контрагентом регулювався Порядком ведення
касових операцій у національній валюті України, затверджений
постановою Правління Національного банку України № 21 від
02.02.1995 р.. Постанова Правління Національного банку України
№ 72 від 19.02.2001 р., яким цей порядок був визнаний таким, що
втратив силу, вступила в силу лише 16.04.2001 р.
На думку суду першої інстанції, заперечення відповідача про те,
що розрахунки між позивачем і контрагентом регулюються також
Положенням про відкриття та функціонування кореспондентських
рахунків банків – резидентів та нерезидентів в іноземній валюті
і кореспондентських рахунках банків – нерезидентів в гривнях,
затвердженим постановою Правління Національного банку України
від 26.03.1998 р. № 118, не приймаються до уваги, оскільки
Положення регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків в
зовнішньо – економічній діяльності.
Відміняючи рішення господарського суду Запорізької області
Донецький апеляційний господарський суд виходив з того, що
згідно зі ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему
валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.1993 р.
№ 15-93 валютні операції за участю резидентів та нерезидентів
підлягають валютному контролю. Валютні операції згідно
зазначеного Декрету, це в тому числі операції пов’язані з
переходом права власності на валютні цінності, операції
пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному
обігу як засіб платежу. Валюта України віднесена до валютних
цінностей цим же Декретом.
Національний банк України листом № 13/213/1205 від 05.05.1999 р.
“Відносно валютних порушень” надав роз’яснення щодо застосування
пункту 1 Інструктивного листа № 19020/730 від 26.03.1993 р. “Про
порядок розрахунків із країнами зони функціонування рубля» про
те, що положення першого абзацу ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів
України “Про систему валютного регулювання та валютного
контролю” від 19.02.1993 р. № 15-93 про використання в
розрахунках між резидентами і нерезидентами іноземної валюти не
розповсюджується на розрахунки з резидентами країн зони
функціонування рубля, які можуть здійснюватися і в українських
карбованцях, якщо це передбачено контрактом.
Апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що дія даного
листа не відміняє положення про те, що розрахунки повинні
здійснюватися тільки через уповноважені банки.
Відповідно до п. 1 абз.2 “Порядку ведення касових операції у
національній валюті України», затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 02.02.1995 р. № 21, цей порядок
поширюється як на резидентів, так і на нерезидентів. Згідно
абз.3, 4 зазначеного Порядку, підприємства та індивідуальні
підприємці, які мають поточні рахунки в банку, зобов’язані
зберігати свої кошти в установах банків. Підприємства та
індивідуальні підприємці мають право здійснювати розрахунки між
собою, а також з фізичними особами – громадянами як у
готівковій, так і у безготівковій формі. Але зазначене положення
викладає правила проведення касових операцій юридичними особами
як резидентами так і нерезидентами, розташованими на території
України. Всі передбачені чинним валютним законодавством випадки
розрахунків з нерезидентами готівкою регламентуються окремими
нормативними актами і проводяться виключно на підставі ліцензії
НБУ.
Дослідивши всі в сукупності обставини справи, суд апеляційної
інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем було
порушено валютне законодавство та визнав оскаржуване рішення
Бердянської ОДПІ правомірним.
З висновками, викладеними в рішенні Господарського суду
Запорізької області від 29.08.2001 р., яким було задоволено
позивні вимоги позивача, погодитись не можна, так як вони, не
відповідають чинному законодавству та суперечать фактичним
обставинам справи. За таких обставин рішення суду першої
інстанції обґрунтовано скасовано апеляційним судом.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені в постанові Дніпропетровського апеляційного
господарського суду.
Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду за
№ 02-5/9-12/21 (1/5/846) від 19.03.2002 року по справі № 1/5/846
прийнята у відповідності з вимогами чинного законодавства і
підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Корал
- плюс” задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2001
р. скасувати, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду за № 02-5/9-12/21 (1/5/846) від 19.03.2002
р. у справі № 1/5/846 залишити без змін.
Головуючий Чабан В.В.
Судді - Уліцький А.М.
Ткаченко Н.Г.