ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.2002 Справа N Д10/61
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Дерепи В.І., Козир Т.П. , за участю
представників сторін: позивача – Волошиної В. В. дов. від
05.02.2002 р. № 1877/10/10-023, відповідача – приватного
підприємства “Кредо-плюс” – Шеремета О. В. дов. від 16.01.2002
р. № 7,
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства “Кредо-
плюс” на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 2.11.2001 року у справі за позовом
Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області
до приватного підприємства “Кредо-плюс”, колективного ремонтно-
будівельного підприємства “Монтажник”
про визнання угоди недійсною,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2001 року Державна податкова адміністрація у
Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом до
приватного підприємтсва “Кредо-плюс” і колективного ремонтно-
будівельного підприємства “Монтажник” про визнання недійсним
договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами 1.06.2000
року.
Позов обгрунтувала тим, що угоду укладено з метою, завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства.
Просила все одержане сторонами за угодою стягнути в доход
держави, стверджуючи про наявність умислу, направленого на
ухилення від сплати податків, в обох сторін договору.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
5.06.2001 року позов задоволено.
На підставі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визнано недійсним
договір купівлі-продажу № 4, укладений 1.06.2000 року між
приватним підприємством “Кредо-плюс” та колективним ремонтно-
будівельним підприємством “Монтажник”.
Рішення суду залишене без зміни постановою арбітражного суду
Дніпропетровської області від 27.06.2001 року і постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
2.11.2001 року.
В касаційній скарзі приватне підприємство “Кредо-плюс”
просить скасувати судові рішення і відмовити в позові,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
права.
Зазначає, що суд неправильно застосував ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
як в частині наявності умислу, суперечного інтересам
держави і суспільства, як умови визнання угоди недійсною так і в
частині застосування наслідків визнання угоди недійсною.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу вважає, що суд повно
встановив обставини справи і правильно застосував ст. 49 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судом, 1.06.2000 року між приватним підприємством
“Кредо-плюс” і КРБП “Монтажник” укладено договір № 4 купівлі –
продажу 6000 тн лому чорних металів вартістю 300 грн. за 1 тн.
За цією угодою приватне підприємство “Кредо-плюс” перерахувало
продавцю 3225500 гривень, з яких 537583 грн. 33 коп. – ПДВ, і
одержало металобрухт на суму 3104608 грн. 46 коп.
КРБП “Монтажник” податки з цієї угоди не сплатило, його
співвласники не розшукані.
Шаран Н. В.. яка за документами начебто є директором цього
підприємства і підписувала спірну угоду, насправді до
відповідача не має ніякого відношення, а паспорт загубила.
Відповідно до ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо угода укладена
з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то
при наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за
угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане
останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується
в доход держави.
Визнаючи угоду недійсною, суд прийшов до висновку про наявність
умислу, суперечного інтересам держави і суспільства, лише у
однієї з сторін угоди – КРБП “Монтажник”.
Проте, переконливих мотивів щодо наявності саме мети ухилення
від сплати податків на момент укладення спірної угоди в рішенні
не навів.
Наслідки визнання угоди недійсною суд застосував лише до одного
учасника угоди – стягнув з приватного підприємства “Кредо-плюс”
в доход держави 8611,297 тн металобрухту.
Проте, в порушення ст.ст. 38, 43, 65 і 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
і ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суд неповно з’ясував
дійсні обставини справи, зокрема, чи знаходився цей металобрухт
у приватного підприємства “Кредо-плюс” на момент вирішення спору
і яка його дійсна вартість, і не вирішив питання про
застосування наслідків визнання угоди недійсною до всіх
учасників угоди.
За таких обставин судові рішення визнати законними не можна,
тому вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий
розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, більш
ретельно перевірити доводи сторін, встановити дійсні обставини
справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Скасувати рішення арбітражного суду Дніпропетровської області
від 5.06.2001 року, постанову арбітражного суду
Дніпропетровської області від 27.06.2001 року і постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
2.11.2001 року.
Справу передати на новий розгляд господарському суду
Дніпропетровської області в іншому складі суддів.
Головуючий, суддя О. Шульга
Судді В. Дерепа
Т. Козир