ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2002 Справа N 22-245(02-5/5-5/13)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого : Перепічая В.С.
суддів : Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
за участю представників позивача: Худика І.О. дов. б/н від
14.01.2002 року, Поровознюка І.І. дов. б/н від 14.06.2002 року,
відповідача: Сиси М.Г. дов. № 9 від 24.09.2001 року, розглянувши
у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українського
комерційного промислово-інвестиційного банку на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2001
року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 13.03.2002 року у справі № 22-245 (02-5/5-5/13) за
позовом Українського комерційного промислово-інвестиційного
банку до Відкритого акціонерного товариства “Завод Континент”
про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2001 року позивач звернувся до господарського суду з
позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості по
відсоткам за користування кредитними коштами і пені за їх
несвоєчасну сплату посилаючись на те, що останній своїх
зобов’язань за кредитним договором не виконав.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
16.10.2001 у позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.03.2002 зазначене рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що суд першої і апеляційної
інстанції порушив норми процесуального права та неправильно
застосував норми матеріального права і тому прийняті судом
рішення просить скасувати та позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить прийняті
рішення суду залишити без змін, оскільки вони відповідають
нормам матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні оголошувалась перерва на 25.06.2002.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги і відзиву на неї, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у позові суд виходив з того, що
позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки право на
позов у нього виникло з дня настання строку повернення кредитних
коштів, що передбачений умовами укладеного кредитного договору.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до вимог ст. 76 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення
права на позов.
Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна
була дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами був укладений
договір про надання кредиту від 25.09.96 № 3/10-96, відповідно
до умов якого відповідач зобов’язався повернути отриманий кредит
до 20.07.98 і сплачувати відсотки за користування кредитом
шляхом надання права позивачу стягувати їх щомісячно у
безспірному порядку. До зазначеного договору сторони уклали
додаткову угоду від 23.06.99, згідно якої відповідач
зобов’язався сплачувати відсотки за користування кредитом до 25
числа кожного місяця. Наведена умова передбачена і додатковою
угодою без дати до цього ж договору, що залучена судом до
матеріалів справи.
З матеріалів справи також видно, що позивачем укладений договір
страхування основної суми кредиту, яка сплачена йому
страхувальником після настання страхової події.
Суд вирішуючи спір, у порушення процесуального права ст.ст. 32-
34, 36, 38, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не дослідив належним чином умови договору з
урахуванням змін і доповнень щодо настання строку виконання
зобов’язання відповідачем в частині сплати відсотків за
користування кредитом, а звідси коли виникає у позивача право на
позов. Також суду слід з’ясувати, коли була сплачена основна
сума кредиту і з урахуванням цього дослідити питання перебігу
строку позовної давності щодо заявлених вимог.
Окрім цього, суду належало більш ретельно з’ясувати питання, за
який період виникла заборгованість по відсотках за користування
кредитом і дослідити її розмір та перевірити доводи відповідача
щодо виконання ним зобов’язань по сплаті відсотків.
За таких обставин, коли судом не було з’ясовано і досліджено
належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх
правильну юридичну оцінку і застосування норм матеріального і
процесуального права, прийняті судом по даній справі рішення
визнати законними і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог процесуального і матеріального
права.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Українського комерційного промислово-
інвестиційного банку задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.03.2002 року та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 16.10.2001року скасувати, а справу
№ 22-245 (02-5/5-5/13) передати господарському суду
Дніпропетровської області на новий розгляд в іншому складі суду.
Повернути Українському комерційному промислово-інвестиційному
банку з державного бюджету 850, 00 грн. державного мита,
сплаченого за платіжним дорученням № 50449 від 04.04.2002 р.,
видати довідку.
Головуючий В. С. Перепічай
Судді: І. В. Вовк
П. А. Гончарук