ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2002 Справа N 21/629
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів : Чернова Є.В.
Мілевського Й.Р.
за участю представників:
- позивача: не з’явився,
- відповідача: Соколова Н.В., Дем’янець М.І.,
- прокуратури Московського району м. Києва – не з’явився
розглянув у судовому ТОВ “Магазин № 538”
засіданні касаційну скаргу
на рішення від 16.08.2001
у справі № 21/629
господарського суду м. Києва
за позовом заступника прокурора Московського
району м. Києва в інтересах
Московської райдержадміністрації
до ТОВ “Магазин № 538”
Про дострокове розірвання договору оренди від 12.05.2000 та
виселення відповідача із займаних нежилих приміщень
Рішенням від 16.08.2001 господарського суду м. Києва (суддя
Шевченко Є.О.) позов задоволено – на підставі п. 3 ст. 269 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
достроково розірвано укладений між сторонами
договір оренди нежилих приміщень від 12.05.2000 № 183-2000 у
зв’язку з невиконанням орендарем (відповідачем) зобов’язань по
внесенню орендної плати та виселено відповідача із займаних
нежилих приміщень площею 222 кв. м. в будинку № 31-а по вул.
Глушкова в м. Києві з огляду на відсутність достатніх правових
підстав для їх подальшого зайняття відповідачем.
ТОВ “Магазин № 538” у поданій касаційній скарзі просить рішення
скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції, оскільки вважає, що заступником прокурора
Московського району м. Києва всупереч вимогам ч. 2 ст. 2
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
рішенню Конституційного суду України від 08.04.99 у справі № 3-
рп/99 позовну заяву подано не в інтересах держави, а в інтересах
Московської райдержадміністрації м. Києва. Скаржник вказує на
порушення місцевим господарським судом ч. 1 ст. 64
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
повідомлення відповідача про час і місце судового засідання у
зв’язку з неотриманням ухвали про порушення провадження у
справі, положень ст. 87 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо п’ятиденного терміну розсилання рішення
та вимог п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
ч. 3 ст. 44 Господарського процесуальног о кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повного фіксування судового процесу
технічними засобами.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судом
першої інстанції норм процесуального права та заслухавши
пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла
висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню,
оскаржуване рішення – скасуванню з ухваленням нового рішення про
передачу справи на новий розгляд з наступних підстав.
На спірні орендні правовідносини, які склалися навколо обставин
невиконання відповідачем договірних зобов’язань по сплаті
орендної плати в період з.05.2000 року по березень 2001 року та
обумовленого цим дострокового припинення дії договору оренди від
12.05.2000, поширюється дія ст. 19, ч. 3 ст. 26 Закону України
“Про оренду державного та комунального майна” та п. 3 ст. 269 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, що не спростовується відповідачем.
Однак, судом не враховано порушення заступником прокурора
Московського району м. Києва при поданні позовної заяви від
08.06.2001 вимог ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки позовну заяву прокурором
фактично подано в інтересах Московської райдержадміністрації як
державного органу виконавчої влади – орендодавця у спірних
правовідносинах, а не в інтересах держави.
Жодних вказівок щодо пред’явлення позову прокурором в інтересах
держави у даному спорі позовна заява не містить.
При цьому, згідно з рішенням Конституційного суду України від
08.04.99 у справі № 3-рп/99 прокурори та їх заступники вправі
звертатися до господарського суду з позовними заявами виключно в
інтересах держави в особі органів державної влади чи органів
місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження
органів виконавчої влади.
Більше того, статтею 2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
прямо передбачено, що у позовній заяві
прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів
держави та обгрунтовує необхідність їх захисту.
Однак, в позовній заяві від 08.06.2001 не міститься посилань на
суть порушення інтересів держави та відсутнє обгрунтування
необхідності їх захисту.
Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення
прокурором органу, на який державою покладено обов’язок щодо
здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов’язаних із
захистом інтересів держави.
Вищенаведені обставини не виключають наявності підстав для
залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
зв’язку з неправильним визначенням прокурором позивача за
вимогами про захист інтересів держави.
Також касаційна інстанція вважає обгрунтованими доводи скаржника
щодо неповідомлення його належним чином про час і місце судового
засідання та пов’язане з цим недотримання судом вимог ст. 64
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки ухвала від 08.08.2001 про порушення провадження у
справі (а.с.1) не містить відповідних відміток щодо її
розіслання сторонам, а зазначене процесуальне порушення згідно з
п. 3 ст. 111-9 тс п. 2 ч. 2 ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є достатньою окремою
підставою для скасування рішення від 16.08.2001.
Натомість жодним чином не впливають на законність та
обгрунтованість рішення від 16.08.2001 обставини незначного
несвоєчасного розіслання судом цього рішення, оскільки
пропущений відповідачем процесуальний строк на подання
касаційної скарги відновлено ухвалою. Вищого господарського суду
України від 11.06.2002 з врахуванням зазначених обставин. В
зв’язку з цим доводи відповідача про порушення судом ст. 87
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
при
розсиланні оскаржуваного рішення не мають значення для справи.
Необгрунтованими визнаються також вимоги скаржника щодо повної
фіксації технічними засобами судового процесу, за результатами
якого було прийнято рішення від 16.08.2001 та пов’язані з цим
твердження скаржника про нібито існуюче порушення судом п. 7 ч.
3 ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 44
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки спеціальним законодавством, а саме п. 1 прикінцевих та
перехідних положень Закону України від 21.06.2001 № 2539-ІІІ
“Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу
України” прямо передбачено набрання чинності лише з 28.06.2002
статтею 811 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якою встановлено процесуальні інститути ведення
протоколів судового засідання та фіксації судового процесу
технічними засобами.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про помилкове
застосування судом першої інстанції норм процесуального права і
обумовлену цим наявність достатніх правових підстав для
скасування рішення від 16.08.2001 та передачі справи на новий
розгляд за участю всіх сторін даного спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, п. 2 ч. 2 ст. 111-10, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Магазин № 538” задовольнити.
Рішення від 16.08.2001 господарського суду м. Києва у справі №
21/629 скасувати з передачею справи на новий розгляд до цього ж
господарського суду.
Головуючий, суддя В. Овечкін
С у д д і: Є. Чернов
Й. Мілевський