ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2002 Справа N 20-7/002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивача не з’явився
відповідача Корнілова Ю.Є.
розглянув в ТОВ “Бриг-А”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 23.04.2002
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 20-7/002
за позовом ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат”
до ТОВ “Бриг-А”
Про стягнення 126504 грн. неотриманих позивачем доходів від
нереалізованих путівок
Рішенням від 18.02.2002 господарського суду м. Севастополя
/суддя Гонтарь В.І./ позовні вимоги задоволено - на підставі ст.
203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
стягнуто з відповідача 126504 грн.
неотриманих позивачем доходів від реалізації путівок у зв’язку
неналежним виконанням ТОВ “Бриг-А” зобов’язань за договором № 1
від 21.12.2000.
Постановою від 23.04.2002 Севастопольського апеляційного
господарського суду /судді: Сотула В.В., Горошко Н.П. , Маслова
З.Д./ рішення залишено без змін, проте позовні вимоги визнано
задоволеними на підставі ст.ст. 161, 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у
зв’язку з невиконанням відповідачем встановленого п. 2.2
договору від 21.12.2000 обов’язку оплати вартості путівок без
вартості харчування при умові незаселеності номерів, закріплених
за ТОВ “Бриг-А”.
ТОВ “Бриг-А” у поданій касаційній скарзі просить рішення та
постанову скасувати, в позові відмовити, посилаючись на
відсутність визначення в договорі від 21.12.2000 № 1 та додатках
до нього кількості путівок, які покупець /відповідач/ повинен
викупити в кожний заїзд, так само як і кількість відпочиваючих,
які прибувають кожного заїзду.
Окрім того, скаржник вказує на недоведеність понесених позивачем
збитків у вигляді неодержаних доходів у зв’язку з ненаданням
доказів незаселеності номерів, закріплених за відповідачем.
Також скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено
вимоги п. 2 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, так як в позовній
заяві позивач просив на підставі ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
стягнути з ТОВ “Бриг-А” збитки у вигляді упущеної вигоди в
розмірі вартості путівок незаселених номерів, але не вартості
невикуплених відповідачем путівок в 1-4 заїздах в порядку,
визначеному п. 2.2 договору від 21.12.2000 № 1.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали /фактичні
обставини/ справи на предмет повноти їх встановлення і
правильності юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані
рішення та постанова – скасуванню з ухваленням нового рішення
про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з
наступних підстав.
На спірні правовідносини, які склалися навколо обставин
розірвання укладеного між сторонами договору про реалізацію
путівок від 21.12.2000 та пов’язаного з цим стягнення з
відповідача збитків у вигляді неотриманих позивачем доходів від
вартості нереалізованих путівок, поширюється дія ст. 203 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. В зв’язку з цим посилання суду апеляційної
інстанції на ст.ст. 161, 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
як підставу
для задоволення позовних вимог вважаються помилковими за умов
одночасного встановлення судом розірвання договору від
21.12.2000 № 1 за згодою сторін з 10.07.2001 шляхом обміну
листами від 09.07.2001 № 191 /а.с.17/ і від 10.07.2001 № 107
/а.с.31/.
Отже, одностороння відмова від договору від 21.12.2000 в даному
випадку не мала місця.
За умовами укладеного між ВАТ “Криворізький залізорудний
комбінат” в особі пансіонату “Криворізький гірник” /володілець/
та ТОВ “Бриг-А” /покупець/ договору про реалізацію путівок № 1
від 21.12.2000 володілець зобов’язувався при надходженні
грошових коштів на свій розрахунковий рахунок реалізувати
покупцю путівки в кількості 500 штук на загальну суму 476400
грн.
Сторонами підписано також додатки № 1 та № 2 до договору
/а.с.9,10/, якими встановлено дислокацію корпусу № 16 пансіонату
та графік заїздів відпочиваючих. Додатком № 1 передбачено номера
пансіонату, які можуть бути закріплені за ТОВ “Бриг-А” в разі
оплати ним за 12 днів до початку кожного заїзду вартості
придбаних путівок /п. 2.1 договору/.
Проте, судом першої та апеляційної інстанції не враховано, що в
умовах договору від 21.12.2000 та додатках до нього не визначено
кількість путівок, які відповідач повинен придбавати перед
кожним заїздом відпочиваючих, так само як і не закріплено за ТОВ
“Бриг-А” кількість номерів та ліжко-місць, які покупець повинен
заселити під час кожного чергового заїзду. Додатком № 1 до
договору від 21.12.2000 передбачено лише граничну кількість
кімнат /20/ та ліжко-місць /50/, які відповідачу може бути
виділено в разі попередньої оплати путівок, проте бронювання
певних кімнат для ТОВ “Бриг-А” умовами договору від 21.12.2000
не передбачено.
Позивачем на підставі п. 2.2 договору від 21.12.2000 та ст. 203
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
пред’явлено позовні вимоги про стягнення
збитків у вигляді упущеної вигоди, які виникли у зв’язку з
відсутністю придбання відповідачем 178 путівок за 1-4 заїзди
відпочиваючих та обумовлену цим незаселеність номерів
пансіонату.
Відповідно до ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в разі неналежного
виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати
кредитору завдані збитки в повному обсязі, в т.ч. і неодержані
доходи, які кредитор одержав би, якби зобов’язання було виконано
боржником.
З огляду на це заподіяння відповідачем збитків у вигляді
неотриманих доходів повинно бути доведено позивачем належним
чином, як і сам розмір таких збитків. Окрім застосування
принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди,
необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за
умови безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між
неправомірними діями особи яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
Судом першої та апеляційної інстанції не досліджувалося це
питання, не встановлено наявність чи відсутність причинно-
наслідкового зв’язку між діями відповідача щодо відсутності
придбання у позивача 178 путівок та понесення останнім збитків у
вигляді неотриманих доходів від їх реалізації, однак ці
обставини мають істотне значення для правильного вирішення
даного спору.
Окрім того, факт понесення позивачем збитків у вигляді упущеної
вигоди в даній правовій ситуації може мати місце лише в разі
достовірного встановлення обставин незаселеності з 01.06.2001 по
08.07.2001 тих кімнат /номерів/, путівки стосовно яких не було
реалізовано іншим особам.
Натомість передчасними визнаються висновки суду апеляційної
інстанції про відсутність заселення відпочиваючими в період
1,2,3 та 4 заїздів номерів пансіонату, закріплених за
відповідачем, які грунтуються на даних наявної у справі книги
прописки відпочиваючих пансіонату “Криворізький гірник”,
оскільки згідно зі ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ця книга є
неналежним доказом. Адже, в ній не міститься жодних посилань на
корпус № 16, в якому передбачалося розміщувати відпочиваючих
згідно п. 1.1 договору від 21.12.2000, а також неможливо
встановити номера кімнат, які займали відпочиваючі громадяни в
період 1-4 заїздів /з 01.06.2001 по 21.07.2001/, а які кімнати
не заселялися.
В зв’язку з відсутністю в договорі умов щодо розподілу
реалізації путівок відповідачу по окремим заїздам та
встановленням лише загальної кількості запропонованих до
реалізації путівок /500/, передчасними вважаються також висновки
суду першої інстанції про встановлення неналежного виконання
відповідачем зобов’язань за договором від 21.12.2000 № 1.
Тим більше, що судом зафіксовано придбання ТОВ “Бриг-А”
узгодженої з позивачем кількості путівок /22/ в 1-ому та 2-ому
заїздах з повною оплатою їх вартості.
З огляду на це слід ретельно перевірити доводи скаржника щодо
безстрокового характеру укладеного між сторонами договору № 1
від 21.12.2000, оскільки наявна ксерокопія цього договору
/а.с.7,8/ вочевидь свідчить про рукописні дописки до п. 7.2
договору в частині терміну його дії.
Водночас колегія вважає, що в разі встановлення доведеності
заподіяння позивачу збитків у вигляді неотриманих доходів,
відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині
нарахованих позивачем збитків за період з 10.07.2001 по
21.07.2001 /4 заїзд відпочиваючих/, оскільки судом встановлено
припинення дії договору від 21.12.2000 № 1 за згодою сторін з
10.07.2001, в зв’язку з чим слід надати позивачу можливість
уточнити розмір позовних вимог.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмету
даного господарського спору, судом першої та апеляційної
інстанції не надано належної правової оцінки, а згідно
імперативних вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст.
111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в
зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне
значення для правильного вирішення даного спору, та їх
подальшого врахування в сукупності з фактичними обставинами,
встановленими судом першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Бриг-А” задовольнити частково.
Рішення від 18.02.2002 господарського суду м. Севастополя та
постанову від 23.04.2002 Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 20-7/002 скасувати з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський