ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2002 Справа N 2/15-83
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів : Мілевського Й.Р.
Чернова Є.В.
за участю представників сторін:
позивача –
відповідача - Войтюк В.В., Майорова К.Г
розглянувши у судовому Приватного підприємця Войтюк
засіданні касаційну скаргу Валентини Василівни (далі- ПП
Войтюк В.В.)
на постанову від 9-11.04.2002 року
Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 2/15-83
за позовом Приватного підприємця Котенко Олени
Олександрівни (далі- ПП Котенко
О.О.)
до ПП Войтюк В.В.
Про примусове виселення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від 20.02.2002
(суддя Черняк Л.О.) позов задоволено: виселено підприємця Войтюк
Валентину Василівну із займаного нею приміщення на третьому
поверсі будівлі (Центрального універмагу) за адресою: м. Ковель,
вул. Незалежності, 134. Рішення мотивоване тим, що договір
суборенди спірного приміщення № 11 від 01.01.2001, укладений
позивачем і відповідачем, закінчився 31.12.2001 і не був
продовжений, а тому відповідно до вимог ст. 260 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 26 і 27 Закону “Про оренду державного та
комунального майна” у відповідача відсутні правові підстави для
користування спірним приміщенням.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 9-
11.04.2002 року ( колегія суддів у складі: Новосад Д.Ф. –
головуючого, Михайлюка О.В., Мельника Г.І.) рішення місцевого
суду залишено без змін з тих же підстав.
Поданою касаційною скаргою відповідач (ПП Войтюк В.В.) просить
Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову
апеляційного судів скасувати. Скаржник стверджує, що підприємець
Котенко О.О. не є належним позивачем у справі, оскільки договір
оренди № 139 від 2.09.97 спірних приміщень, укладений ним з
Представництвом Фонду держмайна України в м. Києві ухвалою
господарського суду Волинської області від 23.10.2001 у справі №
5/38-87/70 не визнано укладеним, а, відтак, не вважається
укладеним і договір суборенди. Окрім того, місцевий і
апеляційний суди у цій справі прийняли відповідно рішення і
постанову про права особи, яка не була залучена до справи, а
саме власника приміщення – Ковельську міську раду.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судами при прийнятті оскаржених рішення і постанови та
заслухавши присутніх у засіданні суду представників відповідача
дійшла висновку, що вони підлягають скасуванню, а касаційна
скарга частковому задоволенню з наступних підстав.
02.09.97 Представництво Фонду державного майна України в м.
Києві (орендодавець) і приватний підприємець Котенко В.Б.
(орендар) уклали договір оренди нежитлового об’єкту за адресою:
м. Ковель, вул. Незалежності, 134, загальною площею 2136 кв.м.
Пунктом 5.2 цього договору передбачена часткова суборенда лише
за письмовою згодою орендодавця.
В подальшому, 04.08.2000, до договору оренди внесені зміни,
згідно яких преамбулу договору викладено в іншій редакції, а
саме, орендодавцем виступив відділ по управлінню майном
комунальної власності та післяприватизаційної підтримки
підприємств Ковельської міської ради.
31.07.2000 Котенко О.О. придбано патент № 3 на право оренди
спірного приміщення, а 01.01.2001 ним укладено договір суборенди
№ 11 з підприємцем Войтюк В.В.
Вирішуючи спір, суд всупереч вимогам ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не з’ясував чи
делегував власник комунального майна – Ковельська міська рада
право Відділу по управлінню майном комунальної власності та
післяприватизаційної підтримки укладення договорів оренди
комунального майна і чи була згода власника, або уповноваженого
ним органу на суборенду спірного майна. В установленому порядку
не залучено до участі у справі власника майна (уповноваженого
управляти спірним майном).
Не була предметом дослідження і оцінки також і ухвала
господарського суду Волинської області від 23.10.2001 у справі;
5/38-87/70 зі спору про розірвання договору оренди № 139 від
02.09.97, зокрема, з огляду вимог ст. 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, касаційна інстанція вважає юридичну оцінку,
дану місцевим і апеляційним судами обставинам справи такою, що
не відповідає фактичним обставинам справи та чинному
законодавству, а тому оскаржені заявником рішення і постанова
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд для
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7111-9 – 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємця Войтюк В.В. задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Волинської області від 20.02.2002 і
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 9-
11.04.2002 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду Волинської
області.
Головуючий В. Овечкін
С у д д і: Й. Мілевський
Є. Чернов