ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Горячук Н.О.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Разюк Г.П. ,
судді: Петрова В.С., Колоколова С.І.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2002 Справа 17-6-14/01-11033
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Яценко О.В.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві
відкритому позивача – Марченка С.О. та
за участю представника представника відповідача – Пастухова
Д.О.
касаційну скаргу ТзОВ “Трансекспо”
на постанову від 18.04.2002
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 17-6-14/01-11033
господарського суду Одеської області
за позовом ЗАТ “Южмормонтаж”
до ТзОВ “Трансекспо”
Про стягнення 18507 грн.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2001 року ЗАТ “Южмормонтаж” звернулось до
господарського суду Одеської області з позовом до ТзОВ
“Трансекспо” про стягнення заборгованості по оплаті виконаних
робіт з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пеня за
несвоєчасність розрахунків на загальну суму 18507 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.03.2002 по
справі № 17-6-14/01-11033 позов задоволено. Стягнено з ТзОВ
“Трансекпо” на користь ЗАТ “Южмормонтаж” 18507 грн. боргу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
18.04.2002, за тією ж справою, вищезазначене рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
Постановляючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій
виходили з того, що згідно зі ст.ст. 161, 162 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в
установлений строк. Одностороння відмова від виконання
зобов'язання не допускається. За прострочення виконання
зобов'язання сторони встановили пеню, яка підлягає стягненню не
підставі ст. 179 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Збитки від інфляції та
3% річних боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, повинен сплатити на підставі ст. 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2002 та
прийняти рішення про визнання договору № 270 від 01.02.2001
неукладеним та відмовити ЗАТ “Южмормонтаж” в задоволенні
позовних вимог. Свої вимоги мотивує тим, що при розгляді справи
Дніпропетровським апеляційним господарським судом були порушені
норми матеріального права, зокрема ст.ст. 63, 153, 332 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позивач письмового відзиву на касаційну скаргу до суду не
надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Одеським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2001 сторони уклали
договір підряду за № 270, згідно якого позивач зобов'язався
виконати роботи по опусканню пролітної будівлі моста козлового
крану на загальну суму 30125,00 грн. за п'ятнадцять календарних
днів з часу надходження авансового платежу на його поточний
рахунок. У цьому ж зв'язку відповідач зобов'язався сплатити
позивачу вищезазначену суму, перерахувавши йому аванс у розмірі
50% від загальної суми договору після підтвердження про
готовність об'єму до демонтажу. Решту відсотків відповідач
зобов'язався сплатити позивачу не пізніше п'яти днів з дня
підпису акту приймання виконаних робіт.
Відповідно до інших документів, що є наявними у справі, позивач
виконав у повному обсязі ті зобов'язання, які прийняв на себе за
договором. На відміну від нього, відповідач виконав свої
зобов'язання лише частково у розмірі авансової передоплати на
суму 15062,00 грн.
Наведеним обставинам суди першої та апеляційної інстанцій дали
відповідну оцінку і постановили обґрунтоване рішення про
задоволення вимог позивача.
Посиланням відповідача на те, що договір та акт приймання
виконаних робіт були підписані неналежними особами, а також на
те, що при укладанні угоди сторони не дійшли згоди по всіх
істотних її умовах, апеляційний суд теж дав належну оцінку, яка
знаходиться у повній відповідності як з фактичними обставинами
справи, так і з діючим законодавством.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “Трансекспо” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 07.03.2002 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18.04.2002 у справі № 17-6-14/01-11033 залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.