ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2002 Справа N 14/72
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Семчука В.В.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Металургійний комбінат “Азовсталь” на рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 14.02.2002р.
у справі № 14/72 господарського суду Дніпропетровської обл.
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Металургійний
комбінат “Азовсталь”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат”
про стягнення 2061433,34грн.
за участю представників:
ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” – Риженіна Н.М. за дов.
від 07.05.2002р. № 09-18/401;
ВАТ “ЦГЗК” – Сядро О.В. за дов. від 10.04.2002р.
В С Т А Н О В И Л А :
Відкрите акціонерне товариство “Металургійний комбінат
“Азовсталь” звернулося до господарського суду Дніпропетровської
області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного
товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”
2061433,34грн., у т.ч. 1252371,04грн. основної заборгованості,
234618,57грн. пені, 500948,42грн. збитків у зв’язку з інфляцією,
73495,31грн. трьох відсотків річних (а.с.8-10).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
14.02.2002р. заявлений позов задоволено в частині стягнення
основної заборгованості в сумі 1252371,04грн., в іншій частині
позову – відмовлено (а.с.85). Відмовляючи у задоволенні вимог
щодо стягнення пені в сумі 234618,57грн., 500948,42грн. збитків
у зв’язку з інфляцією, 73495,31грн. трьох відсотків річних, суд
виходив з того, що відповідно до ухвали арбітражного суду
Дніпропетровської області від 11.09.2000р. у справі про визнання
банкрутом ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”
накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв’язку з
чим, відповідно до Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, пеня, неустойка та інші фінансові санкції не
нараховуються.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням в частині відмови
у задоволенні вимог щодо збитків від інфляції та трьох відсотків
річних, ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та
просить його у цій частині скасувати і прийняти нове рішення,
яким задовольнити вимоги щодо стягнення з відповідача збитків
від інфляції та трьох відсотків річних.
При цьому, скаржник у поданій касаційній скарзі посилається на
те, що судом першої інстанції:
- невірно застосовано норми Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки збитки від інфляції та три відсотки річних
не є фінансовими санкціями;
- помилково пов’язано настання строку виконання зобов’язання
з часом підписання акта від 11.02.2002р., т.я. відповідно до
умов договору, оплата продукції здійснюється на підставі
рахунків протягом 15 банківських днів з дати виставлення
рахунків.
В доповненні до касаційної скарги, скаржник просить також
скасувати прийняте у справі рішення в частині відмови у
задоволенні заявлених вимог щодо стягнення пені в сумі
234618,57грн. та задовольнити позов у цій частині, посилаючись
на те, що суд невірно застосував ст. 14 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки положення вказаної норми
застосовуються лише у межах провадження у справі про
банкрутство.
У відзиві на касаційну скаргу, відповідач у справі – ВАТ
“Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, вважаючи її
доводи безпідставними, а прийнятий у справі судовий акт законним
та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а подану
касаційну скаргу – без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судом першої інстанції при вирішення даного спору встановлено,
що сторонами у справі укладено договір № ЛГ-576, відповідно до
якого позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму
9890694,43грн., а відповідач взяті на себе зобов’язання за цим
договором по оплаті поставленої продукції виконав не у повному
обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі
1252371,04грн.
Відповідно до ст. 161,162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться, при цьому, одностороння відмова від виконання
зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається,
за винятком випадків, передбачених законом.
Укладеним сторонами договором визначено строк виконання
зобов’язання відповідача по оплаті поставленої продукції. Так,
відповідно до п. 5.2 договору, оплата продукції здійснюється у
грошовій формі протягом 15 банківських днів з дня виставлення
рахунків. Таким чином, боржник вважається таким, що прострочив
виконання, після закінчення встановленого цим пунктом строку.
Крім того, пунктом 5.5 договору встановлено порядок погашення
вже існуючої заборгованості та п. 9.4 договору –
відповідальність у вигляді пені, у випадку невиконання умов
договору, визначених п. 5.5.
Таким чином, суд вірно дійшов висновку про обгрунтованість вимог
позивача в частині стягнення основної заборгованості у сумі
1252371,04грн., встановивши, що відповідач прострочив виконання
взятого на себе зобов’язання.
Разом з тим, судом першої інстанції безпідставно відмовлено
позивачу у задоволенні решти вимог позову, оскільки:
Відповідно до п. 3 ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення вимог,
зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші
фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів).
В силу ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів.
Однак, встановлена цією нормою цивільно-правова відповідальність
у вигляді зобов’язання особи, що прострочила виконання грошового
зобов’язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції, не є фінансовою санкцією, а за змістом
вказаної норми є складовою частиною боргу, який підлягає сплаті.
Не є фінансовою санкцією і відповідальність боржника, визначена
вищезгаданою нормою, у вигляді зобов’язання сплатити на вимогу
кредитора три проценти річних від простроченої суми, а є платою
за користування грошовими коштами, які тимчасово незаконно
вилученні з обігу кредитора, внаслідок невиконання боржником
грошового зобов’язання у встановлений строк.
Враховуючи наведене, рішення суду в частині відмови у
задоволенні вимог щодо стягнення трьох відсотків річних і
індексу інфляції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення
про задоволення заявлених вимог у цій частині.
Рішення суду першої інстанції в частині вимог щодо стягнення
пені є таким, що відповідає нормам матеріального права, оскільки
судом встановлено, що арбітражним судом Дніпропетровської
області ухвалою від 11.09.2000р. про порушення провадження у
справі № Б 24/105-00 про визнання банкрутом ВАТ “Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат” введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів, а відповідно до п. 3 ст. 12 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, пеня протягом дії мораторію не
нараховується.
Судові витрати у вигляді оплати касаційної скарги державним
митом у сумі 850грн., понесені скаржником, підлягають
відшкодуванню йому за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-
9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Металургійний комбінат “Азовсталь” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
14.02.2002р. у справі № 14/72 в частині відмови у задоволенні
позовних вимог щодо стягнення 500948,42грн. збитків від інфляції
та трьох відсотків річних у сумі 73495,31грн. скасувати,
задовольнивши заявлені вимоги у цій частині.
3. Стягнути з рахунку Відкритого акціонерного товариства
“Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь
Відкритого акціонерного товариства “Азовсталь” 500948,42грн.
збитків від інфляції та три відсотки річних у сумі 73495,31грн.,
а також 850грн. у рахунок відшкодування витрат по оплаті
касаційної скарги державним митом, а всього 575293,73грн.
4. В іншій частині рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 14.02.2002р. у цій справі залишити
без змін.
5. Доручити господарському суду Дніпропетровської області
видати наказ на виконання п. 3 даної постанови.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Семчук В.В.