ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2002 Справа N 13980/4-33
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивача Большаков А.А., Воронін В.О.
відповідача не з’явився
розглянув у
відкритому судовому ВАТ “Куп’янський цукрокомбінат”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 18.04.2002
Харківського апеляційного господарського
суду
у справі № 13980/4-33
за позовом ВАТ “Лізингова компанія
“Украгромашінвест”
до ВАТ “Куп’янський цукрокомбінат”
Про стягнення 96331,79 грн. заборгованості з лізингових
платежів за поставлену позивачем сільськогосподарську техніку
Рішенням від 12.02.202 господарського суду Харківської області
(суддя Савченко А.А.) позовні вимоги задоволено – на підставі
ст.ст. 161,162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
стягнено з відповідача
96331,79 грн. боргу по лізинговим платежам з посиланням на
невиконання відповідачем зобов’язань за договором лізингу від
13.10.98 № 26-Л. Постановою від 18.04.2002 Харківського
апеляційного господарського суду (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай
В.І., Барбашова С.В.) рішення залишено без змін з тих же
підстав.
ВАТ “Куп’янський цукрокомбінат” у поданій касаційній скарзі
просить рішення та постанову скасувати, провадження у справі
припинити, оскільки вважає, що судом в порушення вимог ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були прийняті до уваги надані
відповідачем документи (акт прийому-передачі техніки від
23.10.98 і накладна б/н від 26.01.99), які свідчать про
знаходження у відповідача в лізинговому користуванні зовсім
іншої техніки, яка до предмету спору не має жодного відношення,
тобто сторони в правовідносинах з приводу об’єкта лізингу,
вказаного позивачем, не перебувають, внаслідок чого предмет
спору у даній справі відсутній.
Окрім того, скаржник вказує на помилкове врахування судом в
якості доказу листа КВП “Дніпропетровський комбайновий завод”
(заводу-виробника спірної техніки) від 24.01.2002 № 08-3155,
який підписаний неуповноваженою особою, а тому не має доказової
сили.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що оскаржувані рішення та
постанова підлягають залишенню без змін, а доводи скаржника –
відхиленню з наступних підстав.
На спірні правовідносини, які пов’язані з невиконанням
відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів за
договором лізингу сільськогосподарської техніки від 13.10.98 №
26-Л, поширюється дія ст.ст. 161,162,216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
що не спростовується відповідачем.
Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що
грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
За умовами укладеного між сторонами договору лізингу
сільськогосподарської техніки від 13.10.98 № 26-Л та додатку № 1
до цього договору (а.с.15) позивач (лізингодавець) зобов’язався
передати відповідачу (лізингоотримувачу) в тимчасове
користування 2 коренезбиральні машини РКМ-6-01 вартістю 204400
грн. та 4 гичкозбиральні машини МБП-6-1 вартістю 111-600 грн., а
відповідач сплачувати позивачу щоквартально лізингові платежі
згідно додатку № 2 на загальну суму 363400 грн. (п. п. 6.1, 6.2,
7.3 договору). Передача техніки в лізинг оформлюється актом
приймання-передачі, підписаним лізингодавцем, лізингоодержувачем
та продавцем – заводом-виготовлювачем техніки (п. 4.2 договору).
Позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по лізинговим
платежам грунтуються на акті приймання-передачі техніки (об’єкта
лізингу) в експлуатацію від 23.10.98 (а.с.26) та невиконанні
відповідачем договірних зобов’язань по сплаті лізингових
платежів за техніку, передану за умовами договору лізингу від
13.10.98.
Судом першої та апеляційної інстанції на підставі ретельної
правової оцінки умов договору лізингу від 13.10.98 № 26-Л,
додатку № 1 до договору (а.с.15), акта передачі-прийому техніки
в експлуатацію від 23.10.98 та з врахуванням письмових пояснень
заводу-виготовлювача сільськогосподарської техніки (лист КВП
“Дніпропетровський комбайновий завод” від 24.01.2002 № 08-3155)
з достовірністю встановлено факт передачі відповідачу в
лізингове користування саме тих одиниць сільськогосподарської
техніки, які визначені додатком № 1 до договору лізингу, та за
договірною вартістю. Заперечення відповідача грунтувалися на
помилковому зазначенні в додатку № 1 до договору лізингу від
13.10.98 та акті передачі-прийому від 23.10.98 чотирьох
гичкозбиральних машин з маркуванням МБП-6-1, які взагалі заводом-
виробником не виготовляються.
Відповідно до вимог ст.ст. 162,216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від договору не допускається, а
зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом зафіксовано несплату відповідачем лізингових платежів за
передану позивачем за договором лізингу від 13.10.98 № 26-Л
сільськогосподарську техніку, тобто має місце невиконання
відповідачем своїх договірних зобов’язань, а тому правомірним
вважається задоволення судом позовних вимог про стягнення
заборгованості в повному обсязі.
Викладені у скарзі заперечення відповідача по суті зводяться до
посилань на недоведеність фактичних обставин справи, а саме
стосовно нездійснення передачі обумовленої договором лізингу від
13.10.98 техніки, однак, згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній скарзі не допускаються
посилання на недоведеність обставин справи.
Зважаючи на вищенаведені встановлені судом першої та апеляційної
інстанцій фактичні обставини слід зазначити, що згідно
імперативних вимог ст.ст. 111-5,111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
В зв’язку з цим порушені у скарзі питання щодо неврахування
судом наданої відповідачем накладної від 26.01.99 та водночас
щодо помилкового, на думку скаржника, врахування судом листа КВП
“Дніпропетровський комбайновий завод” від 24.01.2002 № 08-3155
не заслуговують на увагу, оскільки виходять за межі юрисдикції
касаційної інстанції. Адже, згідно зі ст.ст. 111-5,111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія не вправі в касаційному
провадженні піддавати сумніву правильність оцінки доказових
матеріалів в їх сукупності, встановленої судом першої інстанції
та підтвердженої судом апеляційної інстанції.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про
правомірність застосування до спірних договірних правовідносин
судом першої та апеляційної інстанцій норм цивільного
законодавства та відсутність будь-яких підстав вважати, що судом
помилково застосовано матеріальне чи процесуальне право в
розрізі даного спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 161,162,216 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 111-5, 111-7-111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 12.02.2002 господарського суду Харківської області
та постанову від 18.04.2002 Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 13980/4-33 залишити без змін, а
касаційну скаргу ВАТ “Куп’янський цукрокомбінат” - без
задоволення.
Головуючий В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський