ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.06.2002 Справа N 26/8
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.
– головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників:
позивача - Чуркіна М.В.
відповідача – Семілєтової Ю.В. – головного державного
податкового інспектора державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
розглянув касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва (далі – ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.04.2002
зі справи № 26/8
за позовом закритого акціонерного товариства “АІСЕ Україна”, м.
Київ (далі – ЗАТ “АІСЕ Україна”)
до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
про визнання недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м.
Києва від 21.10.2000 № 2077/15-02
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 07.03.2001 (суддя Пінчук
В.І.), залишеним без зміни постановою першого заступника голови
суду, позовні вимоги задоволено: рішення ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва від 21.10.2000 № 2077/15-02 визнано недійсним з
мотивів своєчасного подання ЗАТ “АІСЕ Україна” до установи банку
платіжного доручення на перерахування податку на додану
вартість.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.04.2002, прийнятою колегією суддів у складі: Новікова М.М. –
головуючого, суддів Мачульського Г.М. і Шаргало В.І., судові
акти зі справи залишено без зміни з тих же підстав та здійснено
заміну відповідача, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, її
правонаступником – новоствореною ДПІ у Шевченківському районі м.
Києва.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва посилається на неправильне
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права, а
саме: статей 9, 11 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. На думку ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва, жодний нормативний акт не
містить обов’язку органів державної податкової служби
інформувати особисто платника податків про зміну банківських
реквізитів для перерахування платежів.
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ “АІСЕ Україна” посилається на
статтю 10 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, відповідно до якої державні податкові
інспекції повинні забезпечувати своєчасність надходження
податків.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність скасування судових актів зі справи і
направлення справи на новий розгляд з таких підстав.
Згідно з пунктом 2 статті 10 Закону України “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
державні податкові
інспекції забезпечують правильність обчислення і своєчасність
надходження податків і платежів до бюджетів.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сплата податку на
додану вартість провадиться не пізніше двадцятого числа місяця,
що настає за звітним періодом.
Судовими інстанціями встановлено, що ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва шляхом вміщення відповідного оголошення на дошці
об’яв повідомлено платників податків про нові платіжні реквізити
для перерахування сум податку на додану вартість з приміткою, що
дані реквізити діють з 01.09.2000. За цими реквізитами позивачем
19.09.2000 до установи банку подано платіжне доручення № 1128 на
перерахування податку на додану вартість у сумі 47 278,04
гривень, яке установою банку 21.09.2000 повернуто ЗАТ “АІСЕ
Україна”, оскільки зазначений у ньому рахунок не призначений для
прийняття платежів з податку на додану вартість. Того ж дня
позивачем повторно подано до установи банку платіжне доручення №
1135 із зазначенням реквізитів рахунку, що діяли до оголошення
про їх зміну.
Судами першої та апеляційної інстанцій з огляду на характер і
зміст позовних вимог та заперечення сторін у справі не
встановлено обставин, які мають істотне значення для з’ясування
питання про права та обов’язки сторін у спірному правовідношенні
і отже для правильного вирішення спору, а саме:
- коли, кого і у якій спосіб районним відділом Державного
казначейства України повідомлено про зміни у вересні 2000 року
реквізитів банківського рахунку для перерахування платниками сум
податку на додану вартість;
- дата і спосіб повідомлення ДПІ у Шевченківському районі м.
Києві платників податків про такі зміни.
Зазначені обставини мають бути досліджені під час нового
розгляду справи судом першої інстанції для вирішення питання про
додержання відповідачем приписів статті 3 Закону України “Про
систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
у частині, що стосується
принципу доступності, тобто забезпечення дохідливості норм
податкового законодавства для платників податків та вимог пункту
17 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” ( 509-12 ) (509-12)
.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-7, 111-9 – 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення арбітражного суду м. Києва від 07.03.2001, постанову
першого заступника голови арбітражного суду м. Києва від
11.06.2001, постанову Київського апеляційного господарського
суду від 04.04.2002 зі справи № 26/8 скасувати.
2. Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Суддя В. Москаленко
Суддя В.Джунь
Суддя В.Селіваненко