ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Татарчук В.О.;
Судді апеляційної інстанції:
Головуючий – Лотоцька Л.О.,
Судді – Євстигнеєва О.С., Тищик І.В.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2002 Справа N 27/49(02-5/5-5/38)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Яценко О.В.
розглянувши у відкритому засіданні у м. Києві
судовому
за участю представників Молодика К.Ю. та Лобач О.М.
відповідача
касаційну скаргу приватної аудиторської фірми
“Лінара-аудит”
на постанову від 13.12.2001
Дніпропетровського Господарського суду
апеляційного
у справі № 27/49 (02-5/5-5/38)
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом приватної аудиторської фірми
“Лінара-аудит”
до ЗАТ КБ “Приватбанк”
Про стягнення 6120 грн.
В С Т А Н О В И В:
В січні 2001 року приватна аудиторська фірма “Лінара-аудит”
звернулась з позовом до ЗАТ КБ “Приватбанк” про стягнення 6120
збитків. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у зв'язку із
втратою відповідачем оригіналу листа ПВП “Агротехторг” від
19.07.1997 про визнання боргу, неможливо стягнути заборгованість
з ПВП “Агротехторг”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
14.05.2001 по справі № 27-49 стягнуто з рахунку ЗАТ КБ
“Приватбанк” 120 грн. збитків. В решті позовних вимог
відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.12.2001 зазначене рішення суду змінено, в позові
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної
інстанції скасувати, оскільки, на його думку, апеляційний суд
порушив вимоги процесуального права.
Вислухавши доповідача, заслухавши пояснення представників
відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.10.1997 позивач направив
до ЗАТ КБ “Приватбанк” платіжну вимогу № 1 про списання у
безспірному порядку з ПВП “Агротехторг” суми заборгованості у
розмірі 6000,00 грн.
ЗАТ КБ “Приватбанк”, тобто відповідач у справі, платіжну вимогу
не виконав за відсутності на рахунку боржника грошових коштів і
поставив платіжну вимогу позивача до картотеки № 2.
06.06.2000 позивач звернувся до відповідача з проханням про
повернення йому зазначеної платіжної вимоги, разом із оригіналом
позитивної відповіді боржника на претензію, але остання отримана
ним не була.
Відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що позивач
не довів тих обставин, що саме з вини відповідача був втрачений
лист боржника про його визнання претензійних вимог.
На думку Вищого господарського суду зазначені висновки
апеляційної інстанції є попередчасними і такими, що не
ґрунтуються на матеріалах справи. Зокрема, як вбачається із
наявного у матеріалах справи листа від 14.07.2000 за № 14-04/755
відповідач сам поставив позивача до відома про те, що лист, за
яким боржник визнавав претензію позивача, не може бути
повернений останньому у зв'язку з його втратою. На зазначений
доказ по справі апеляційний суд не звернув уваги і не дав йому
належної оцінки.
Крім того, суд не зазначив на чому саме ґрунтуються його
висновки про те, що шкода, як така, позивачу взагалі не була
спричинена і що позивач не втратив можливості іншим шляхом
отримати ту грошову суму, яка йому належить по зобов'язанням
боржника.
Не зазначив тих же обставин і суд першої інстанції, який, до
того ж, встановив наявність вини з боку відповідача щодо втрати
зазначеного платіжного документа.
Наведене свідчить про те, що суди, в порушення вимог ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, постановили рішення по справі на неповно
з'ясованих обставинах. Зазначене дає підстави для скасування цих
рішень та передачі справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить витребувати у сторін та відповідного
поштового відділення зв'язку письмові відомості, що мають
відношення до сукупності тих платіжних документів, які
відповідач відправляв позивачу у відповідь на його лист від
06.06.2000 та долучити до матеріалів справи їх копії.
На підставі ст. 30 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, викликати в суд для
дачі пояснень відповідне коло тих осіб, з ЗАТ КБ “Приватбанк”,
АКБ “Металург”, ПАФ “Лінара-аудит”, які мали відношення до
відправлення зазначених платіжних документів. Вислухати їх усні
пояснення щодо обставин відправлення та отримання документів,
витребувати від них ці ж пояснення у письмовій формі.
На підставі усієї сукупності доказів, отриманих вищенаведеним
чином, а також тих, що вже є у справі, прийняти відповідне
рішення щодо заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватної аудиторської фірми “Лінара-аудит”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
14.05.2001 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.12.2001 постановлені по справі
№ 27/49 (02-5/5-5/38) скасувати, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.